Музей працює: 10:00 - 18:00. Вихідний: понеділок.

<< Статті

ТРИ НЕВІДОМІ ГРАФІЧНІ ТВОРИ Ф. МАНАЙЛА (1910 - 1978) ТА МІЖНАРОДНОМУ ДНЮ МУЗЕЇВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ВИСТАВКА ТВОРІВ ОНЛАЙН

До дня музею, 19.05.2022, меморіальний будинок-музей Ф. Манайла презентує три графічні твори художника, які ніколи не експонувалися на художніх виставках ані при житті майстра, ані після його смерті.

На наш погляд, високохудожня складова і особливості створення кожного з творів, заслуговують на увагу поціновувачів мистецтва Федора Манайла (1910-1978).

Хронологічно першою є  ксилогравюра «Танок», виконана у 1929 році (біля неї, для ілюстрування майстерності майстра у цій техніці ми пропонуємо увазі глядача широковідомий твір «Жебрак» 1928 року), наступним графічним твором є портрет, виконаний у техніці папір, вугілля «Федорішка» у 1942 році і останньою є акварель  «У підніжжя Воронцовського палацу» 1963 року виконання.


   

ТАНОК. 1929. Папір, ксилографія


 

ЖЕБРАК. 1928. папір, ксилографія,


Ксилографією Федір Манайло захопився вже на першому курсі Празької вищої художньо-промислової школи.

КСИЛОГРА́ФІЯ (від грец.– зрубане дерево і …графія - писати) – технічний різновид випуклої гравюри.

 Це ручний спосіб виготовлення образотворчих форм високого друку. Власне, це гравіруванням малюнка на дереві з наступним  відбиток на папері.. Спочатку на відшліфовану  поверхню дошки наносять малюнок, після чого лінії обрізають з обох боків гострим ножем, а тло вибирають широкими стамесками до глибини 2–5 мм. Потім,  прокатують дош­ку фарбою і виконують відтиснення на папері. Часто ксилографію використовують у друці ілюстрацій та ре­продукування живопису і рисун­ку в книгах, журналах.

У 1928 році, на першому курсі  Празької вищої художньо-промислової школи 18 річний Федір Манайло виконав першу свою ксилографію «Жебрак», а у 1929 – ксилографію «Танок». Незважаючи на молодий вік Федір створив довершені, композиційно виважені зрілі графічні твори, у яких застосував улюблений в майбутньому підхід формотворчої доцільності для втілення ідеї (або надмірна деталізація, або промовиста лаконічність).  Наприклад,  «Жебрак» деталізований графічний твір: перед входом до церкви сидить старий жебрак, коло нього розп'яття  та ікона  “Марія з дитиною”. В його простягнуту руку кидає монету гуцулка в гуні, яка держить  за руку маленьку дівчинку. У цій роботі нема узагальнень  ні на задньому, ні на передньому плані. Все художником відзначено і грає свою певну роль. У «Танкові» ж, художник уникає деталізації, площинно заливає значні частини композиції (вбрання танцюристів та простору) для акцентування на головній ідеї твору – архаїчної, «дикої» енергії народного танцю, на динаміці руху, які передає стрімкими широкими лініями.

Якщо ксилографію «Жебрак» Ф. Манайло експонував на багатьох виставках, зокрема,  і на своїй резонансній персональній виставці 1961-1962 років «Старе і нове Закарпаття», то «Танок» був відкладений художником, згубився поміж папками його графічних творів, був забутий на довгий час.



ФЕДОРІШКА, 27.07.1942 рік. Папір, вугілля 


Події Другої світової війни ввірвалися у життя художника обмежили час для творчої роботи Федора Манайла. Художник, як і всі військовозобов’язані чоловіки Угорського королівства, (до якого належало Закарпаття 1939-1944), був призваний (у 1941 році) до лав угорської армії креслярем.  На фронті був короткими періодами між частими перебуваннями у шпиталі (у зв’язку з лікуванням ревматизму). Всюди із собою возив альбом та вугілля, зображав урбаністичні пейзажі східних міст України, куди дійшла його дивізія, місцеві донські типажі селян («Федорішка», 1942), десятки портретів-шаржів співслужбовців. Портрети-шаржі зберігаються у фондах меморіального музею. Урбаністичні пейзажі художник не зберіг. Про них  ми знаємо завдяки досліднику А. Ізворіну, який дав їх опис: «це  зарисовки старих російських міст, але вже радянського типу – правдиве, без прикрас їх обличчя: Кривий Ріг, Миколаїв, Дніпропетровськ. Це змішання стилів, що борються між собою, будівельних матеріалів і століть: будуючи різними вони витісняють  і опираються один на одного – хаос світоглядів».

«Федорішка» один із небагатьох графічних портретів Манайла та єдиний графічний  портрет періоду Другої світової війни. Широкі, точні лінії об'ємно виліплюють обличчя  селянина: великі уважні виразні очі, вузький довгий ніс, густа борода  і таке ж обстрижене “під горшок” волосся. Вражає легкість та майстерність виконання твору, спроможність майстра зазирнути у душу.




У ПІДНІЖЖЯ ВОРОНЦОВСЬКОГО ПАЛАЦУ. 1963. папір, акварель


У короткий період з 1962 по 1963 рр., за час лікування у санаторії «Гірське гніздо» в Алупці, художник виконав біля 70 акварелей так званої «Кримської серії». У квітні 1962 року в Алупці представив на виставці в Алупці 30 акварелей цієї серії. Виставка привернула увагу. За відгуком кримського журналіста І. Неяченко, жителі Криму по-новому побачили рідну природу, не було «знайомої  срібно-зеленої гами пейзажів і вод моря, в якій до сих  пір зображали Крим художники», з'явився зовсім новий колорит – сміливий, яскравий, червоно-жовто-синій, фіолетовий [8]. Художник відчув і передав гарячий пісок, жаркий день, прохолоду тіні скал, прозорість води. Сам Ф. Манайло говорив: «Хочу, щоб це була не просто кримська тема, а мій Крим. Не просто Крим і не я в Криму, а Крим у мені, Крим пропущений крізь мене» Виконуючи безліч етюдів художник вивчав різний стан природи. «Етюди – це окремі слова, а вивчу мову, тоді спробую заговорити по кримському».

До цієї серії «Кримських акварелей» належить і найдовша вертикальна акварель, яка нині зберігається у фондах меморіального будинку-музею Ф. Манайла «У підніжжя Воронцовського палацу» 1963 року виконання. Складно уявити, як мистець зумів на форматі 168х42 см, використовуючи невеликий етюдник зобразити вертикальний панорамний пейзаж: і частину білих будівель Воронцовського палацу на передньому плані знизу, і частина алеї з клумбами перед палацом, і  частину міста Алупка, що «потопає» у зелені дерев, яка  видніється за палацом,  і високі скелясті брунато-фіолетові кримські гори на задньому плані, і блакитне небо із білими хмарами, які чіпляють вершини гір.