У ПОШУКАХ ГАРМОНІЇ

          Пам’яті народного художника України В’ячеслава Приходька. 13 січня видатний закарпатський живописець зустрів би свої 85.

          Творчість В’ячеслава Приходька, вихованця Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва, в образотворчому мистецтві Закарпаття – особлива неповторна сторінка. В гурті  митців краю як загально визнаних, так і тих, що знаходилися в процесі самоствердження, він виозначувався якоюсь особливою  художницькою  інтелігентністю, загостреним малярським  естетизмом, творчою свободою і розкутістю, впевненим  професіоналізмом. Свою відданість традиціям закарпатського живопису він висловлював не посередництвом зовнішніх ознак, вона   крилася в розумінні глибинної суті  локального образотворення.  

          Вже в своїх перших самостійних мистецьких працях молодий  художник прагнув сформувати  особистісну творчу концепцію, знайти суголосну  своїм світоглядницьким ідеалам зображальну лексику, власну формулу образно-емоційного потрактування теми. Свої мистецькі принципи художник вирішував у руслі  активізації декоративної палітри, насиченої відкритими, артистично імпровізованими кольорами, у свідомо акцентованій монументалізаціі, стилізації і узагальненні  живописних зображень, у візуальному очищенні картинного простору від тягаря зайвих деталей. Його творам незмінно властива естетична самодостатність, емоційна комфортність, відсутність провокативності, конфліктності. У полотнах живописця панує стихія кольору і світла, рухлива живописна пластика, збагачена складними фактурними модуляціями.

                В діапазон мистецького погляду живописця  потрапляє  усе багатство і розмаїття проявів нашої екзистенції, він незмінно залишався відкритим найрізноманітнішим враженням  та  почуванням і своє  призначення бачив  в їх перетворенні на матеріал мистецтва. Однак, своєю популярністю в колах численних симпатиків, поціновувачів та фахівців, він завдячував, передусім, міському краєвидові, виоформленому на виразних особистісних зображальних  висловах. Живописні  відтворення рідного міста хвилюють філософічністю  творчої думки, асоціативністю емоційних зв’язків. Будинки, як і люди, живуть своїм власним життям, у кожного значні і менш важливі віхи життєпису, своя щаслива чи драматична  доля. Художник змальовує  їх архітектурні “психологічні портрети”, вдаючись до багатої палітри настроєвих градацій: сумні і веселі, піднесено-святкові і сором’язливо-скромні, гордовиті і притихлі, елегійно-задумливі і урочисто-радісні, ностальгійно-давні і пустотливо-юні. Ці полотна дихають нестримною закоханістю автора в рідне місто – домівку, де промайнуло дитинство, пролетіла юність, де зустрів зрілість і де з вірою і надією чекав на прийдешнє.

              Митець багатої творчої уяви В.Приходько не обмежував себе рамками улюбленого  жанру. До якого б тематичного варіювання він не звертався, у його  малярській концептуальній  ідеї завжди  превалюють позитивістські світоглядницькі принципи, прочитуються просвітлені художницькі інтонації. Естетичні  переконання митця,  його роздуми  про красу, упорядкованість і мудру довершеність світобудови вияснюють натюрморти художника, які вирізняються інакомовністю та асоціативністю задуму, викликаючи споріднені і віддалені  образні  асоціації.

                Творчий потенціал В’ячеслав Приходька виразно окреслюється в сюжетному живопису. Його оповідні композиції – це особливий світ, умовно-узагальнений у формі і кольорі, однак живий і реальний за емоційністю і настроєм, за своєю змістовною наповненістю. Малярські образи цього циклу несуть в  собі загострено-хвилюючу багатозначущість, що віддзеркалює поетичні уявлення художника про гармонію світотворення. Просвітленою настроєвістю і ліричними інтонаціями полонить  серія живописних полотен під умовною назвою “Гармонія”, що увічнює образ закарпатської жінки – Мадонни і Берегині, трудівниці і  вірної подруги, ніжної коханої і до безтями люблячої. Глибокі авторські почуття шани і уклінності жінці підносять ці твори над прозаїчною побутовістю, надають їм відчуття позачасовості і вічності.

         В’ячеслав Приходько жив і працював, писав свої картини в рідному Ужгород, тут його знайшло заслужене визнання – схильне ставлення критиків та численних симпатиків. Живописець завжди був переконаний, що найважливіше в житті   митця-художницька  чесність, відданість мистецтву не сфальшованому високому безкомпромісному, а ще – творча спрямованість до самовдосконалення і невпинний пошук Гармонії.

28 грудня 2024 року у Великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбувся концерт аматорського камерного хорового колективу "ARTVOICES" під назвою "Колядки при свічках...".

У Різдвяно-новорічні дні в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая проводяться книжково-документальні виставки, які організує філіал музею «Народний літературний музей Закарпаття».

         Запрошуємо оглянути експозицію «Ходім разом защедрувати до письменницької хати». Тут зібрано із фондів літературного музею матеріали про Різдво і Новоріччя у фольклорі і літературі Закарпаття.

         Чимало цікавого можна побачити на наступній виставці – «Книжкова ялинка 2024 року». Її укладено із книжок, які автори подарували цього річ народному літературному музею Закарпаття.

         Водночас продовжуються експозиції «Українська державність в історичному та літературному процесах Закарпаття», «Із когорти творців української державності», «Письменники Закарпаття у боротьбі за Свободу і Незалежність України».

         У рамках святкування Нового року і Дня Василя у приміщенні філіалу Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая експонується традиційно тематична книжкова виставка «На славній Сріберній Землі талановиті Василі».

                  Завідувач філіалом «Народний літературний музей Закарпаття»

                                                                                                  Василь Густі

КОЛЯДА

у творах Ф. Манайла

Основа  мистецтва Федора Манайла, насамперед, в органічному, найтіснішому зв’язку зі  світоглядом, культурою краян. У своїх творах часто змальовував сцени народних свят, обрядів, героїв народного фольклору.

Звертався і до теми Коляд. Зображав різдвяне свято не як документальну фіксацію події, а як образ і дух свята, який ми сприймаємо і відчуваємо через емоційний колір, закодований знак, образотворчу гіперболу, навмисну стилізацію під народний примітив – через засоби, що покликані прилучити нас до «язичеської першооснови».

У колекції меморіального будинку-музею Ф. Манайла є кілька творів присвячених Колядам. Найбільш ранній твір «Коляда» 1930-х років. Художник зобразив двох ряджених «Чорта» і «Бабу» із Різдвяною зіркою на засніженому тлі.

«Коляди» 1968 і 1969 років – живописна схематизована  оповідь перебігу Різдвяних свят. У колі, що символізує круглий Корачун, життєдайне Сонце та коловорот життя художник розмістив  стилізовані фігурки дійових осіб.  По колу рухаються вершники – ряджені учасники Бетлегему з вертепом (чорт, баба, дідо, ведмідь,  коза, пастирі, три царі, янголи), що уособлюють душі померлих, які прийшли привітати живих і принести їм благополуччя на весь рік. Колядники ходять  від хати до хати, колядують господарям (сцена колядування розташована нижче центру).  У ніч на Різдво добрі господарі годують худобу, щоб весь наступний рік був ситий (сцена годування розташована вище центру). Навколо Корачуна, у якому відбувається дійство Коляд, у чотирьох кутках квадратного формату (квадрат символізує Всесвіт) чотири невеликі кола (чотири крапки у квадраті, що символізують засіяне поле); у цих чотирьох невеликих колах символи добра і зла – янгол та баба Яга, день і ніч  – Сонце і Місяць. Адже, життя складається із противаги, боротьби та балансу цих сил, зі зміни дня і ночі, з циклічності природніх явищ та подій.

Сцену колядування художник зобразив у творі «Колядники» 1970 р. (твір у приватній колекції). А дух галасливої, яскравої, казкової, феєричної процесії ряджених Колядного Бетлегему  на монотипії «Коляди» кін. 1960-х (приватна збірка), картинах «Колядники» (приватна збірка) та «Колядники ідуть» (музейна збірка) – обидві  1970 р.

thematic exhibition

CHRISTMAS CAROL

Fеdir Manaylo painted Christmas carols many times. As is characteristic of the artist's work, this is not just a genre picture, but the image and spirit of the holiday, which we perceive and feel through an emotional color, a coded sign, pictorial hyperbole, deliberate stylization for a folk primitive, which are designed to bring us to the "pagan basis".

In the collection of the of F. Manaylo`s memorial house-museum there are several works dedicated to Kolyads. The earliest work "Carol" from the 1930s. The artist depicted two face-to-face "Devil" and "Baba" with a Christmas star on a snowy background.

"Carols" (“Kolyada”) of 1968 and 1969 are a pictorial schematic narrative of the course of the Christmas holidays. In the circle symbolizing the round Korachun, the life-giving Sun, the circle of life, the artist placed stylized figurines of actors. Riders move in a circle - lined-up participants of Bethlehem with a nativity scene (devil, grandmother, grandfather, bear, goat, shepherds, three kings, angels), who represent the souls of the dead who came to greet the living and bring them prosperity for the whole year. Carolers go from house to house, caroling for the owners (the caroling stage is located below the center). On the night of Christmas, the good owners feed the cattle so that they will be full for the whole coming year (the feeding scene is located above the center). Around Korachun, in which the action of Carols takes place, in the four corners of a square format (the square symbolizes the Universe) there are four small circles (four dots in a square) symbolizing a sown field, in these four small circles are symbols of good and evil - the angel and Baba Yaga, the day and nights - the Sun and the Moon. After all, life consists of a counterbalance, struggle and balance of these forces, from the change of day and night, from the cycle of natural phenomena and events.

The artist depicted the caroling scene in the "Carolers" of 1970 (private collection). And the spirit of the noisy, bright, fabulous, enchanting procession of Christmas carolers on the monotype "Carols" late 1960s (private collection), in the paintings "Carolers" (private collection) and "Carolers are coming" (museum collection) - both 1970. 

29 грудня – День Святого Сімейства

         Музей – дивовижна машина часу. Тут можна не тільки побачити, але і відчути атмосферу епохи, куди занурює нас невмолимий час – Хронос. Уособлення абстрактного часу конкретизується в подіях. Саме такими всеохоплююче-космічними і були події, які відбувалися понад 2000 років тому у Віфлеємі, у землі Іудеї – провінції Риму. Кожен твір мистецтва – розширення інформації про цю подію.

     У колекції художнього музею містяться твори, які не тільки оповідають про події, як історичний факт або послідовність подій. Відтворення біблейських та християнських подій у колекції Західноєвропейського мистецтва, під час панування академізму, готики та бароко, дуже інтенсивно відтворювало в образах епоху, яка стала надалі сакральною для світового мистецтва.

     Твір майстра 16-го століття епохи Пізнього Відродження Ламберта Ломбарда (1505-1566) відтворив подію заручення майбутніх батьків Ісуса – Марії та Йосифа  - у образі своїх сучасників, на тлі тогочасного суспільства, архітектурних пейзажів та людей. Марія та Йосиф зображені у центрі композиції, по обидва боки постаті високого сановника церкви, ймовірно єпископа. Вражають кольори одягу дійових осіб цієї події: Марії, Йосифа та єпископа, виконані в традиції класичного академізму.

Людям легко уявити Святе Сімейство, прикрашене золотом та вбране в пурпур і віссон, аніж подумати, що Марія ходила по воду до криниці, варила їсти, пряла і ткала, а Йосиф працював у майстерні. У них не було майже нічого. Вони тікали від Ірода. Коли синові було 12 років - він загубився. У 33 роки закінчив життя ганебною смертю, передбаченою для раба. Йосиф походив із роду і дому Давида, заручився з Марією з Назарета. У Віфлеємі народила Ісуса. Первородний син був пожертвуваний у Єрусалимському храмі. Потім вони втікали від переслідувань Ірода, який хотів знищити дитя. Вся ця історія, ба й більше пов’язана з хлопчиком Ісус. Він народився після ангельського звіщення. Таємничі маги подарували йому миро, кадило і золото. Те, що не розказала історія і євангелісти, переказує традиція про  Добру Новину -  народження Ісуса Христа.

Мистецтво 20-го століття – щедре на емоційне наслідування Бароко. Художник Йосип Бокшай (1891-1975) втішається милістю Бога до своєї родини, яку він зобразив як Святе Сімейство. Мова символів і знаків тим і вражає людину, що діє на рівні серця та розуму, а часто – поза свідомістю.

                                   Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

Звертаємо увагу відвідувачів на зміни у графіку роботи Закарпатського обласного художнього музею

ім. Й. Бокшая :

25 грудня 2024 р. - з 10:00 по 15:00

31 грудня 2024 р. - з 10:00 по 15:00

01 січня 2025 р. - з 11:00 по 15:00

06 січня 2025 р - вихідний.

07 січня 2025 р. - з 10:00 по 15:00

Усі інші дні музей працює у звичайному режимі.

У переддень Різдва

    Ікона – духовний твір станкового малярства, який є предметом культу. Батьківщина ікони – Сирія та Єгипет, звідси вона потрапила у Візантію і Грецію. Шлях ікони в мистецтві не тільки пов’язаний із зовнішніми змінами, коли соковитий колорит змінювався із традиційних для єгиптян кольорів, наближених до натури, до монохромно-аскетичних або декоративних. Саме із портрета людини постає ікона. Апостол Лука бачив Богородицю.  

    Зображення ікон Пресвятої Богородиці має свою історію і еволюцію розвитку. У переддень Різдва Христового необхідно віддати честь Пресвятій Богородиці. Сама Богородиця розповідала сучасникам, що Святий Апостол і Євангеліст Лука, під керівництво Духа Святого, зобразив буквами, тобто літерами – буквально – у Євангелії таємницю викупу роду людського. І під навіювання того ж Духа – Божественну Тайну благодатного втілення Бога Слова від Прісно Діви Марії – зобразив на іконах художнім живописом.

     Самій Богородиці благословенна була думка Святого художника. Вона благословила його справу. А, дивлячись на ікону свою, яка була принесена для неї, промовила: «Благодать Народженого від мене і Моя нехай будуть з Нею». Тобто з іконами, де зображена Богородиця з немовлям».

     Пензлю Іллі Бродлаковича, який називав себе «маляр Мукачівський», належить чудова ікона музейної колекції «Богоматір з немовлям» 1641 рік. Манеру письма Іллі Бродлаковича-Вишенського вирізняє певна елегантність, граціозність, шляхетність. Гармонія – найважливіша ознака цього твору. Побудова ікони строго центрована, урівноважена в деталях та акцентах. Перед глядачем постає Жінка, яка на руці тримає маленького Ісуса. У цієї простої і незвичайної водночас жінки – Богородиці – людський рід шукає допомоги і заступництва. Поштовхом для глибоких роздумів про багатство внутрішнього світу Богоматері є оздоблення живописного поля твору у вигляді пишного золотого тла. Статура Богородиці – велична, навіть монументальна. Постать промовисто контрастує з ліричністю і своєрідною лагідністю виразу обличчя, мелодійністю ритму обрисів голови та тіла. Вся увага та мова жестів матері спрямована на дитятко Ісуса. Жінка це робить усвідомлено і відповідально. Голова Богородиці повернена ліворуч, погляд спрямований на глядача. Великі мигдалеві очі, м’які обриси губів, усмішка, що ледь проглядає на обличчі.

     Упродовж століть ікона учить вірі, моралі і допомагає тим, хто не вміє читати. Наглядний образ спонукає молитися.

     Ікона Пресвятої Богородиці з немовлям, як символ Духа, дарує вірникам щедрі дари цілющі, позбавляє нас від бід і спокус, і від всякого гріха дарує благочестіє і Богоприйняття. Пресвята твоя ікона, Богородице Діво, - зцілення всьому світу Богородиця – Діва Марія – це через віки і тисячоліття пронесена любов, необумовлена нічим, крім готовності до пожертви за своє дитя.

                                   Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

28 грудня 2024 року о 17:00 годині у Великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбудеться святковий концерт аматорського камерного хорового колективу "ARTVOICES".

Сьогодні у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відбулось відкриття виставки «Зимовий Вернісаж – 2024»  «Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса». 

   Такими щирими запросинами озаглавлена книжкова виставка у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая, яку підготував його філіал «Народний літературний музей Закарпаття». Тут представлені цікаві матеріали різдвяно-новорічної тематики у фольклорі і поезії нашого краю. Заспівним експонатом виставки стала унікальна книга «Колядує Закарпаття» 2015 року видання, в якій зібрані колядки українською, угорською, словацькою, румунською, чеською, польською мовами. Упорядник збірника – старійшина фольклористів України Юрій Дмитрович Туряниця.

  Поряд збірка «Колядки» 1998 рік. Її упорядкував кандидат філологічних наук, літературознавець, фольклорист Іван Хланта. Збагачують виставку колядки села Новоселиця Тячівського району. Вони побачили світ у книзі Юлії Драгун «Ой віночку з барвіночку» 2017 рік. Тут і упорядкована Степаном Жупанином хрестоматія літератури рідного краю, в якій подаються фольклорні щедрівки – різдвяні і новорічні.

   Із письменницького доробку на виставці бачимо твори Марійки Підгірянки (1881-1963), Юлія Боршош-Кум’яцького (1905-1978), Зореслава (1919-2003), Юрія Гойди (1919-1955). Започаткована ними різдвяно-новорічна тематика знайшла продовження у творчості сучасних поетів – Юрія Шипа, Василя Габорця, Олени Пекар та ін.

В залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая експонується виставковий комплекс, що складається з  трьох картин, авторами яких є три сучасні закарпатські  живописці. Полотна присвячені трьом основним зимовим святам – Різдво, Новий рік і Водохреще. Зимові образи завжди були привабливою і інтригуючою темою в мистецьких зацікавленнях художників. Холодна тиша світу природи, прозоре морозне повітря, гармонія снігу та льоду,  колоритна видовищність і щедре розмаїття народних традицій з їхньою особливою магнетизуючою  атмосферою надихали живописців, які напрацювали значний досвід в освяченій часом усталеній,  традиційній манері живописного мовлення.

Мистецтво живе, розвивається, еволюціонує і набуває нових форм візуалізації мистецьких звернень. Змінюються часи, змінюються естетичні запити суспільства. Художники шукають і знаходять нетрадиційні, нестандартні незавчені прийоми формовияву.

Наразі маємо змогу  познайомити глядачів з неординарними інноваційними засобами відтворення сюжетних оповідей – євангельських переказів, які трансформуються крізь призму авторських почувань, емоцій, уявлень та естетичних уподобань. Зима і зимові свята перестають бути для художників лише об’єктом зображення, реалістичних віддзеркалень фрагментів життя, а стають концептуальним полем для відтворення ідей, образів, асоціацій, роздумів.

Перше і одне з найважливіших зимових свят  – РІЗДВО ХРИСТОВЕ. Християнська спільнота трепетно з чуттям глибокого благоговіння, покори і смирення відзначає подію надвеликого значення - народження Ісуса Христа. Для вірників перший день Різдва - це тихе родинне свято, коли всі члени сім’ї збираються  за столом на святу вечерю після того, як на небі засяє перша зірка. До теми Різдва звертається Ігор Луценко в експонованій на виставці  картині «Різдвяна тиша». Автор відтворює  атмосферу тиші, спокою, умиротворення і злагоди, що панує  в людських оселях на святвечір. Художник  послуговується стриманою стишеною колористичною гамою, що тримається на гармонійному поєднанні шляхетного сірого і сріблястих кольорів. Розмиті об’єми  малярських форм тануть і розчиняються на нейтральному тьмяному тлі.

  Друге важливе свято, яке дарує нам зима,  – СВЯТО ВАСИЛЯ ВЕЛИКОГО, на яке припадають новорічні веселощі і забави. Піднесеним настроєм народних гулянь  позначене полотно  Сергія Біби «Новорічна феєрія». Тут домінує відчуття радості, щастя, враження динамічної повноти народної екзистенції та нездоланних вітальних сил життя. Глибокі сині, зелені та блакитні кольори, збагачені яскравими спалахами червоних, жовтих та помаранчевих акцентів надають творові виразного декоративного звучання.

            Третє свято, яким закінчується цикл зимових церковних празників, – ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ або ВОДОХРЕЩЕ. Художньою метафорою свята є твір Едуарда Приходька «Таїнство срібної ріки», де потоки срібної фарби на живописній поверхні картини асоціюються з водами священної ріки  Йордан. Колір і живописна пластика набувають в роботі символічного звучання. Узгоджене співзвуччя перлясто-срібних тонів та  фактурна живописна пластика, що створює складну гру світлих і затемнених  фрагментів ,  створюють відчуття загадковості та  утаємниченості та особливої  значущості події.

         Музейна виставка «Зимова містерія мовою сучасного мистецтва» - це чудова нагода показати, як сучасне мистецтво здатне переосмислити традиційні класичні теми, використовуючи інноваційні форми лексичного мовлення і відкриваючи нові виміри художньої образності.

Сьогодні у Великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбувся сольний концерт студентки ІV курсу Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д. Задора Титичко Євгенії. 

Святковий концерт учнів Ужгородської школи мистецтв (клас скрипки). Викладач Бачинська Ольга.

Лауреатам всеукраїнської літературної премії ім.Зореслава вручено дипломи.

 У ці дні виповнилося 115 років від дня народження відомого українського поета, борця за Незалежність України Зореслава (Себастіян Сабол) (1909-2003). В рамках відзначення цієї пам’ятної дати у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” відбулись урочистості - вручення дипломів лауреатам всеукраїнської премії ім.Зореслава. У 2024р. цієї почесної відзнаки удостоєні: письменниця, член Національної спілки письменників України Наталія Дурунда за роман “Під клеймом “OST”, журналіст із Міжгір’я, багаторічний редактор районної газети Василь Пилипчинець за книгу “Обійняти словом Верховину”, доктор історичних наук, професор Роман Офіцинський за історичні есе “Закарпаття віддавна”, Юрій Фатула за розлоге історичне дослідження “Я ще гадав газдувати, але мушу воювати” про нелегку долю закарпатців у роки першої Світової війни.

Урочисту церемонію відкрив співголова комісії з присудження премії ім.Зореслава  письменник, кандидат педагогічних наук, лауреат премії ім.Зореслава Петро Ходанич.

  Відтак до присутніх звернувся он-лайн засновник премії і голова комісії, колишній народний депутат Верховної Ради України, доктор економічних наук, професор Станіслав Аржевітін. У зв’язку з невідкладними справами не мав змоги приїхати в Ужгород.  Щиро привітавши іменинників-лауреатів висловив сподівання, що премія ім.Зореслава продовжуватиметься і надалі.

Наталії Дурунді, В.Пилипчинцю, Р.Офіцинському, Ю.Фатулі дипломи вручив співголова комісії письменник Петро Ходанич.

  Їх середечно привітали присутні на урочистостях представники влади, письменники, вчені, громадсько-культурні діячі.

Різдвяні свята

      Увертюра до виставки цілої плеяди  відомих українських графіків та живописців 19-20 ст., у творчості яких яскраво звучить тема мальовничої, багатосніжної зими, є фраза «…тиха українська ніч перед Різдвом». На відміну від осені, в якій «…між небом і землею тягнеться журба…», зима в Україні очікується усіма – і дорослими, і дітьми – очікується з радістю та невимовним передчуттям дива: подарунків, щедрувань, розваг, багатства у хаті і полі.

    У колекції Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая є цікаві твори на тему передріздвяних турбот, очікування Різдва, коляд, Маланки, ворожінь, тощо. У різдвяній обрядовості виражений культ духовного світла простої людини, яка відгукується на просторові зрушення. Тиша української ночі перед Різдвом – не просто символ. Це аспект гармонійності душі людини. Тільки надзвичайно сильні емоції можуть викликати в уяві і активізувати в пам’яті художні образи, в тому числі і природи, пейзажів: містичного Тараса Шевченка (1814-1861), Івана Труша (1869-1941), Сергія Васильківського (1854-1917), Костянтина Трутовського (1826-1893), Миколи Самокиша (1860-1944), Миколи Пимоненка (1862-1912), тощо. У «Хатах взимку»  славетного Сергія Васильківського вражають та захоплюють містично-звабливі відтінки кольорів зимового сонця на заході. У зорях «сивого» Чумацького шляху лежить увесь простір духовного світла нашої землі і країни. Не випадково на Сході кажуть, що з глибини найглибшого колодязя навіть вдень видно зорі. Така космічна закваска етнічно-обрядового тлумачення долі людини та її невідворотності  додає філософічності та міфічності аспектам колективної душі українців. Вагому лепту до вітчизняного краєзнавства в мистецтві внесли і відомі закарпатські митці: Йосип Бокшай (1891-1975), Володимир Микита (нар. 1931), Василь Габда (1925-2003), Антон Кашшай (1921-1999), Гавриїл Глюк (1912-1983), Золтан Шолтес (1909-1990), Михайло Сапатюк (1925-2000), Михайло Роскін (1923-1998), та багато інших, роботи яких залюбки представлені вашій увазі.

                                    Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

Запрошуємо на «Книжкову ялинку 2024»

З нагоди Дня Святого Миколая у Закарпатському обласному художньому музеї ім..Й.Бокшая розпочалась виставка «Книжкова ялинка 2024 року». Її організував філіал ЗОХМ «Народний літературний музей Закарпаття». Експозицію склала частина видань, які цьогоріч їх автори подарували у фонд народного літературного музею. Таким чином продовжується благодійна традиція, започаткована з перших днів його створення. Завдяки цьому у музейній книгозбірні краю маємо 4558 літературних експонатів.

Також відвідувачі художнього музею, ознайомившись із образотворчим мистецтвом закарпатських художників зможуть тут же оглянути і «Книжкову ялинку 2024 року». Незважаючи на труднощі пов’язані з війною, тут є чимало цікавого.

Найперше, це солідна за обсягом і вагома за змістом збірка творів Лауреата Шевченківської премії  Дмитра Креміня «Сива райдуга». Її подарував музею син поета – відомий в Україні громадсько-культурний, політичний діяч, вчений, уповноважений в справах захисту української мови Тарас Кремінь.

Поряд – поезії знаного в нашому краї заслуженого працівника культури України Василя Габорця. Називається його книга «Скарби одвічної краси». Багато цікавого можна почерпнути із представлених на виставці книг «Рідний край і дальні горизонти» Василя Мацоли, об’ємного дослідження Романа Горака і Олександра Масляника «Місія» - про життя і діяльність одного із найактивніших сучасних борців і творців незалежної Української Держави Віктора Бедя.

Про маловідомі, а частково незнані досі сторінки минулого краю йдеться в історичному нарисі Юрія Туряниці «Чехословацький період у житті Підкапатської Русі», книзі Романа Офіцинського «Екскурсії Закарпаттям», історичному часописі з богемістики і словакістики «Чехи, словаки та українці в історичних, суспільних і культурних віражах». На виставці представлені декілька номерів часопису українських письменників Словаччини журналу «Дукля» за 2023-2024рр.

Як символ нашого драматичного, героїчного буття, нездоланність українського народу сприймаються книжка поезій і прози воїна ЗСУ, нашого земляка із с.Тросник Виноградівського району Євгена Гріна «Народжений волею», роман Наталії Дурунди «Під клеймом OST» та інші видання,  зокрема присвячені дітям книги Володимира Сівача і Василя Шкірі.

Привертають увагу також подаровані музею книги з автографами. Це драматургічні рефлексії відомого українського театрального діяча із Києва Василя Неволовова «Тепло Київських візерунків» і «Творчі мандри через роки», збірки поезій Маргарити Лукечі «Мить» (Будапешт), Маріанни Пак «Земнобуття».

Від класика естонської літератури Арво Валтона на виставці представлена його книжка в українському перекладі Миколи Антоненка «Сині краплини». Словацький поет, педагог Ян Поханіч подарував  народному літературному музею щойно видану  книжку словацькою мовою для дітей і,  до речі, написану дітьми. Ці, та й ряд інших видань – різні, самобутні, неповторні. Але є в них і спільне – це тепло, що єднає людські серця. Особливо воно відчутне й потрібне у цей передріздвяно-новорічний час, що розпочинається  Днем Святого Миколая.

  Суттєво збагачує і змістовно урізноманітнює книжкову експозицію виставка творів класиків закарпатського малярства – оригінальних робіт та друкованих репродукцій у альбомах різних років видань. Це картини, присвячені зимовим святам, та мальовані сюжети, що відтворюють чарівні зимові краєвиди карпатського краю.    

«Книжкова ялинка 2024 року» привітно чекає Вас від сьогодні і до 14 січня 2025 року.     

Святий Миколай як постать у християнській церкві – це символ жертвенної любові до ближнього та всеохоплюючого співчутливого милосердя.

     Незважаючи на те, що від смерті Святого Миколая минуло майже 17 століть, він живе в серцях мільйонів людей, а його добродійна любов і щедре милосердя щороку оживає у дні його празника у цілому світі (6/19 грудня).

     Святий Миколай був довголітнім єпископом у місті Мири Лікійської провінції у Малій Азії (тепер Туреччина). Брав участь у Першому Вселенському Соборі у Нікеї 325 року.

     Помер після 325 року.

     Культ Святого Миколая починає поширюватися із 6 століття, коли візантійський цар Юстиніан (527-565) збудував у Царгороді (Константинополь) церкву на його честь, вже після смерті святого. Із 7 століття Грецька церква пам’ятає і відзначає день смерті Святого Миколая, а саме 6 грудня.

     Культ Святого Миколая швидко поширився в Україні відразу після прийняття християнства. Він виявився у посвяті збудованих церков і численних зображень святого у пластиці та малярстві. За кількістю пам’яток церковного малярства, ікони Святого Миколая займають чи не перше місце, поряд з зображеннями Богородиці і Спасителя, упродовж багатьох століть. У іконостасному ансамблі церков такі ікони розташовувалися у нижньому ряді вівтарної перегородки. Як правило, Святий Миколай зображувався з «житіями», тобто з сценами його життя та діяннями  самого святого. У другій половині 11 століття на Аскольдовій могилі в Києві збудовано церкву Святого Миколая.

      Іконографія образу Святого Миколая представлена у колекції Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая цікавими взірцями відомих іконописних варіантів. Ці образи каталогізовані, тобто описані і внесені до книг  згідно з історією надходження в музей та обліком. Три з них пропонується Вашій увазі.

      Серед найвідоміших творів на сюжет «портрет святого» іконописний твір Іллі Бродлаковича-Вишенського «Святий Микола Чудотворець» 1666 р.  У трактуванні постаті Миколи Чудотворця майже немає відмінностей від канону. Зустрічаються аскетично-графічні відтворення святого, які акцентують на аскезі та самопожертві єпископа. Зображення Миколи Чудотворця в іконі Іллі Бродлаковича-Вишенського  дещо видовжене та площинне, з виразним архаїчним виглядом портретованого, притаманним європейській традиції. Тут святий зображений у  середньому віці, з акуратною борідкою, усміхнений, у ризах як єпископ. В овальних клемах, на рівні голови, зображені Діва Марія та Ісус Христос. У іконі невідомого іконописця 18 століття «Святий Микола» представлений інший, теж популярний в народі образ Миколи Чудотворця. Скупа гама кольорів, строга лінійність та карнація, тобто використання теплого рожевого кольору для тіла і живописного тла надають суворої тональності усьому твору. По обидва боки постаті святого – так звані «житія», тобто відтворений життєвий шлях самого єпископа у невеликих картинках – сценках. Єпископ зображений з символом церковної влади – митрі та ризах, з Богородицею та Спасителем, оточений хмарками.  

     В Україні  культ Святого Миколая набув поширення у зв’язку із специфікою тогочасною церковною концепцією створення ікон. Образ Святого Миколая Чудотворця був популярним і дуже реальним для народних мас. В іконах того часу подача образів була дуже узагальнена та філософічна, але реальне життя бурхливо входило до іконописної традиції. Образ Святого Миколая став не просто легендою, а майже родинним і близьким простим людям. Популярність ікон з образом Миколи Чудотворця засвідчувала близькість і дієвість цього святого до людей. Кожен іконописний святий чи небожитель мав, згідно з народними віруваннями, своє конкретне призначення. Персони ікон відгукуються на прохання та звертання віруючих, допомагають подорожуючим, лікують хворих, зупиняють бурі, зцілюють зболених та поранених, з’єднують люблячі серця, оберігають від зла, лікують від горя, тощо.

    Українська іконописна традиція тяжіє до іншого прототипу – зображення не старого чоловіка, а  дещо молодшого, але з бородою, добродушним виразом обличчя – з лагідними очима, усмішкою. Відносно велика кількість ікон і обумовлена популярністю в народі доброго Миколая. Так реальний єпископ став для народу легендою. Сам Миколай був улюбленцем, адже свято Миколая у календарі святкується двічі – у травні, 22, та грудні – 6.

    Микола Зимній – 6 грудня. За свою благочинність Микола отримав в дар від Бога здатність постійно і невидимо перебувати серед людей, чинити справедливість та допомагати в біді. На Західній Україні на Миколу обдаровують і дітей, і дорослих від імені Миколая. Від Миколая починають готуватися до Різдва.

                                   Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

В музеї розпочалася практика студентів третього курсу історичного факультету Ужгородського Національного університету. 

Добре, коли поруч зі школою - музей. Навіть на перерві можна познайомитися з мистецтвом. Так цікаво! Можна використати інформацію про кераміку і зробити ескіз. А ще краще - намалювати місто, вулицю, машину. Першокласники СШ № 4 міста Ужгорода залюбки відвідують художній музей.  

Закон «Про п'ять колосків» («П'ять колосків», «Колосќи», Закон «Про три колоски», Закон «7.8», Закон «7-8») — народна назва репресивного радянського закону часів Голодомору.

Закон передбачав як судову репресію за розкрадене колгоспне й кооперативне майно «розстріл з конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшувальних обставин позбавленням свободи на щонайменше 10 років з конфіскацією всього майна».

Амністія в цих випадках заборонялась. З 1931 до 1940 років по цьому закону засуджено 182.173 особи. Зокрема, засуджували дітей, що намагались знайти хоч якусь їжу.

Тематична виставка

«ТРАГІЧНІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ЗАКАРПАТТЯ У ТВОРАХ Ф. МАНАЙЛА»

до Дня пам’яті жертв голодоморів.

Федір Манайло у ряді своїх живописних творів підіймав тему бідності, голоду та голодної смерті на Верховині. Адже і бідність, і голод була трагічною частиною життя селянства Верховини (1930-х-початку 1940-х рр.), всі сторони якого правдиво змальовував художник на своїх полотнах. 

У Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая одна з перших робіт, в якій молодий тоді 22-річний художник торкнувся теми бідності – «Дідо-бідняк» (1932), у меморіальному музеї мистця експонується вражаюча «Скорбота» (1939), в якій із пронизливим співчуттям художник живописав сцену відчаю та безвиході осиротілої родини, що втратила годувальника. Торкався  бідності та важкої праці бідняків у творах «Бідняцьке обійстя» (1935), «На власному грунті» (1942), «Важкий хліб» (1942), «Життя у горах» (1942) проблеми вимушеної еміграції бідняків у творі «Сім’я» (1940),  змалював безнадію та голод у творі «Коли у столі було пусто» (1973), голодні походи у творах «Голодний похід» (1972) та «Голодний похід» (1974).

Історична довідка

Не зважаючи на певну стабільність 1920-х років Чехословацька Республіка, яка тоді вважалася десятою найбільш розвиненою країною світу, не змогла подолати проблему бідності підкарпатської Верховини. Існувала нерівність заробітків у Республіці, де доходи селянина Верховини на Підкарпатській Русі були мінімальними і тримали родину на межі виживання.

Глобальна економічна криза 1930-х болісно торкнулася  Чехословацької Республіки. Попри чималі державні інвестиції в інфраструктуру Підкарпатської Русі (мости, дороги, гідроелектростанції, шпиталі та школи), становище переважної частини місцевого населення погіршився. Застарілий характер землеволодіння й квола місцева промисловість призводили до безробіття та голоду. 

Тогочасна преса змальовувала жахливу картину голоду: «З року в рік добробут селян зменшується; і у верховинських хатах, і у посередніх газд хліб знаходиться на столі хіба лиш до середини зими, а потім животіє бідна родина хіба лиш поливкою із коріння й листя дерев». «Влітку є сезонна робота в лісах; взимку Червоний хрест, який через голод і тривалу небезпеку висипного тифу має на Підкарпатській Русі постійну бригаду, утримує в селах жебрацькі кухні – тарілка каші, кілька картоплин або трішки кукурудзи пригальмовують масову смертність. Селянин голод тамує взимку сплячкою і ледве животіє. Потім, коли настає літо і починається робота, то виявляється, що він настільки знесилений, що не може конкурувати з робітниками, які походять з заможніших місць». (Бруно Фрей «На Верховині, у краю голоду» https://liva.com.ua/carphatian-hunger.html)

Thematic exhibition

“TRAGIC PAGES OF THE HISTORY OF TRANSCARPATHIA IN THE MANAYLO’S

PAINTING”

to the Day of Remembrance of the Victims of the Holodomors

Fedir Manaylo in a number of his paintings raised the topic of poverty, hunger and starvation in Verkhovyna. After all, both poverty and hunger were a tragic part of the life of the peasantry of Verkhovyna (1930s-early 1940s), all aspects of which were truthfully depicted by the artist on his canvases.

In the Transcarpathian Regional Art Museum named after J. Bokshay is one of the first works in which artist touched on the theme of poverty – “The Poor Man” (1932). In the Manaylo’s memorial museum exhibits the impressive “Sorrow” (1939). He touched on poverty and the hard work of the poor in the works "The Poor Man's Farm" (1935), "On His Own Ground" (1942), "Hard Bread" (1942), "Life in the Mountains" (1942), the problem of forced emigration of the poor "Family" (1940), depicted hopelessness and hunger in the work "When the Table Was Empty" (1973), hunger campaigns in the "The paintings Hungry Campaign" (1972 and 1974).

Historical background

In the 1920s, the Czechoslovak Republic, which included Subcarpathian Rus, was unable to overcome the problem of poverty in the Subcarpathian Verkhovyna. There was inequality of earnings in the Republic, where the income of a Verkhovyna peasant was minimal and kept his family on the verge of survival.

The global economic crisis of the 1930s painfully affected the Czechoslovak Republic. Despite considerable state investments in the infrastructure of Subcarpathian Rus (bridges, roads, hydroelectric power plants, hospitals and schools), the situation of the majority of the local population worsened. The outdated nature of land tenure and weak local industry led to unemployment and famine.

The press of that time painted a terrible picture of famine: “Year after year, the well-being of the peasants is decreasing; In both Verkhovyna huts and mediocre farms, bread is on the table only until mid-winter, and then the poor family survives only on watering from the roots and leaves of trees. " "In the summer there is seasonal work in the forests; in the winter the Red Cross, which has a permanent brigade in Subcarpathian Rus' due to hunger and the long-term danger of typhus, maintains beggarly kitchens in the villages - a plate of porridge, a few potatoes or a little corn slow down mass mortality. The peasant quenches hunger in winter by hibernation and barely survives."

(Bruno Frey "In Verkhovyna, in the Land of Hunger" https://liva.com.ua/carphatian-hunger.html)

Про драматичне, героїчне і незабутнє!..

У ці дні відзначається 20-а річниця Помаранчевої революції 2004р і 11-а річниця Революції Гідності. Учасниками цих незабутніх подій були і наші краяни-закарпатці. Тож щороку у містах і селах краю проводяться заходи із відзначення Дня Гідності і Свободи. А ще 23 листопада вшановуємо пам’ять жертв трагедії Українського народу – Голодоморів.

До цих подій і дат додалася ще одна драматична і героїчна – 1000 днів і ночей спротиву українського народу рашистським загарбником. У лавах воїнів ЗСУ тисячі закарпатців, які самовіддано, героїчно захищають рідну землю, отчий край від супостата.

Кожна із зазначених подій – драматична, героїчна і незабутня.

У Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая з цієї нагоди відкрито книжково - документальну виставку «Драматичне. Героїчне. Незабутнє!..» Вона сформована на основі матеріалів із фондів філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» і продовжує започатковану музейну акцію «Інформаційна вежа», призначення якої інформувати про події, які назавжди залишаються на горизонті часу. Серед експонатів – матеріали про учасників НРУ, які у числі перших вийшли на Майдан. Тут – книга М.Басараба і М.Токара «Закарпаття: нариси боротьби за українську державність», портрет першого голови Народного Руху на Закарпатті, видатного поета Петра Скунця. Із цікавістю сприймають відвідувачі книги, які появились на світ у вирі революцій – Помаранчевої і Гідності. Це: «Моя р-р-революція» Олександра Гавроша, «Пава повстання» Василя Кухти, «Хроніка Закарпаття у Незалежній Україні», окремі видання про нелегкий шлях утвердження Незалежності Української держави.

Чимало цікавого можна почерпнути із наступного розділу виставки, в якому йдеться про нескореність українського народу. Тут експонуються книги наших краян – письменників Петра Ходанича «Втеча, або тиха моя Вітчизна», Юрія Шипа « Пора кривавих сліз». Перша збірка поезій Євгена Гріна «Народжений волею». Це правдива книга про війну, створена в окопах, бліндажах, під кулями, нальотами. На фестивалі «Закарпатська книга 2024» вона привернула увагу присутніх і удостоєна призу читацьких симпатій.

Вірою в перемогу, оптимізмом пройняті чудово проілюстровані книги письменника Василя Шкірі «Пригоди бджілки Джевелінки і її друзів», відомого лікаря, палкого шанувальника художнього слова, літератури для дітей Володимира Сівача «Коти-партизани Херсона».

На зазначеній виставці виокремлено тему Голодомору – одну з найскладніших сторінок української історії.

Експонуються матеріали про життя і творчість Софії Малильо (1926-2015), її поетичні твори про Голодомор.

Відома українська письменниця Тетяна П’янкова свій новий роман «Вік червоних мурах» присвятила пам’яті жертв голодомору. Книга вражає правдивим відтворенням драматизму тієї жахливої трагедії. Вона суттєво і змістовно збагатила виставку, яка експонується у ЗОХМ ім.Й.Бокшая.

На виставковому майданчику музею відкрито експозиційний блок «Не забудеться, не проститься!...» (тема голодомору в творчості закарпатських майстрів пензля із збірки ЗОХМ ім.Й.Бокшая) та представлено виставку однієї картини «Дідо бідняк»  пензля Ф.Манайла, що в загострено-експресивній формі відтворює атмосферу трагічних подій пов’язаних з голодомором. Поряд експонуються друковані репродукції та світлини творів класиків закарпатського малярства Е.Контратовича та Ф.Манайла. Автори з болем в серці відтворюють страхітливі сцени життя заморених голодом.  

19 листопада у музеї імені Бокшая, зібралися разом щоб ще сильніше закохатися у всесвіт української культури! У рамках Nieshe Culture Edition ми багато говоримо про українську культуру і її популяризацію в середині країни, а 19 листопада познайомилися з постатями легендарних українок, які відкривали її всьому світу. Спікер Мар'яна Гірняк розказала про оперну діву Соломію Крушельницьку, таланту якої аплодували найбільші зали Європи та Америки, зірку світової моди Соню Делоне чи неповторну Варвару Каринську ‐ саме вона принесла Україні перший "Оскар" ще у 1949 році. Viktoria Komarnytska, [19 лист. 2024, 22:18]

19 листопада у музеї імені Бокшая, зібралися разом щоб ще сильніше закохатися у всесвіт української культури!

     У рамках Nieshe Culture Edition ми багато говоримо про українську культуру і її популяризацію в середині країни, а 19 листопада познайомилися з постатями легендарних українок, які відкривали її всьому світу. Спікер Мар'яна Гірняк розказала про оперну діву Соломію Крушельницьку, таланту якої аплодували найбільші зали Європи та Америки, зірку світової моди Соню Делоне чи неповторну Варвару Каринську саме вона принесла Україні перший "Оскар" ще у 1949 році.

Viktoria Komarnytska, [19 лист. 2024, 22:18]
NIESHE culture — це культурний напрям від просторів українських дизайнерів NIESHE.

Війна принесла значні втрати як серед людей, так і руйнування та тимчасові втрати наших територій. Значної біди зазнала і сфера культури: захищаючи країну, загинуло чимало культурних діячів у різних сферах, які могли би продовжувати зберігати та наповнювати національну культурну спадщину; частина митців і сьогодні продовжують боронити нашу землю; чимало закладів культури і культурних пам’яток знищено або пошкоджено.

    Україна вистояла і продовжує боротьбу за право бути нацією і повноправною частиною європейської спільноти.

    19 листопада 2024 року у день, коли спливає 1000 важких днів від дня повномасштабного вторгнення рф в Україну, пропонуємо виставку творів, присвячену цій події.

Сьогодні святкує свій 57 день народження наш відомий краянин, художник, науковець, педагог, доктор мистецтвознавства, ректор Закарпатської академії мистецтв Михайло Васильович Приймич. Серед численних чеснот, одна з вагомих – уміння дружити. Михайло Васильович – великий друг художнього музею, шанувальник філософських дискусій, дружніх бесід та подорожей. Його гострий допитливий розум імпонує студентам, які здобувають науку і майстерність в ЗАМ під керівництвом ректора, доктора мистецтвознавства Михайла Васильовича Приймича. Вітаємо пана Михайла з життєвою датою, бажаємо довгих і успішних років життя в здоров’ї та благодаті, на благо культури і славу України.

                                                                             Колектив ЗОХМ ім. Й. Бокшая

Шукачі істини та правди, як правило, звертаються до першоджерел. Саме таким першоджерелом є авторська екскурсія Павла Ковача, яка відбулася 14 листопада в рамках концепції "Стіна". Заінтриговані глядачі з цікавістю слухали авторський виклад теми "Реалізм чи абстракціонізм". Себе і свою творчість сьогодні, зараз, в цей час Павло Ковач відносить до реалізму. Не будемо сперечатись. Ці два поняття не є взаємно виключними. Такі позиції втілює в своєму понад 40-річному творчому досвіді і Павло Ковач. Методом "автоматичного письма", тобто творенням "тут і тепер" вправно користується як способом комунікації художник Павло Ковач. Спілкування відбувається не тільки з зовнішнім світом (реалізм) але і з самим собою завжди. Згідно з наданою можливістю ‒ Богом чи Всесвітом ‒ мистець обирає об'єкт спілкування є і суб'єкт одночасно. Художник встановлює "живописне поле", на якому хазяйнує персонально він. Засоби спілкування - кольори та відтінки кольорів ‒ це інструмент, можливість донести до глядача думку і емоцію. Павло Ковач каже: "я сам даю свободу обрати власну живописну версію кольорової емоції чи думки". Одухотворення створеного митцем відбувається анімізацією у своїй уяві об'єкта творення, тобто самим художником або споглядачем. Свобода та гідність людини ‒ у невід'ємному праві вибору. Авторська екскурсія тривала понад півтори години. Всім було цікаво. Було дуже багато запитань. Тому, поки діє виставка творів Павла Ковача, замовляйте, будь ласка, екскурсії.

Сьогодні відзначаємо 114 річницю від дня народження Адальберта Борецького - найромантичнішого і найпоетичнішого творця закарпатської школи живопису, художника-професіонала, допитливого і вдумливого, спостережливого і тонкого, із  неповторною індивідуальністю і власним місцем у сучасному йому художньому житті. Творчий почерк  митця сформувався на основі синтезу класичної спадщини Італії, імпресіонізму Франції, реалістичної школи Західної Європи, загальнозрозумілій образності народної культури Закарпаття - саме тому полотнам Майстра властива схвильована романтичність, ліризм, чуттєвість та інтимність, довірлива інтонація в діалозі з глядачем. 

14 листопада 2024 року о 16:00 Павло Ковач запрошує на авторську екскурсію по експозиції "Стіна" (2000-2024 роки виконання), яка розгорнута у залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Ювілейну виставку живопису «Стіна» презентував член НСХУ Павло Ковач (нар.1959) в ЗОХМ ім. Й. Бокшая в Ужгороді 31 жовтня 2024 року.

     Павло Ковач вважає свій живопис музикою. Знайомство глядачів з неординарною особистістю, живописцем Павлом Ковачем вперше відбулося понад 40 років тому. Сьогодні Павло Ковач – художник, куратор, перформер – створив для поціновувачів його стилю авторський концептуальний проєкт «Стіна», чітко виважив свою позицію в сучасному мистецтві України. Глядач бачить, як філософська проєкція освіти, науки і мистецтва Древньої Еллади з її взірцями ораторів, декламаторів, скульпторів, учителів резонує формально і кольорово з творами і концепцією, представленими у залах музею. Мистець Павло Ковач каже: «Музей, як в давнину, так і сьогодні, повинен бути храмом, святинею для тих людей, хто шукає духовність. Саме так позиціоную себе у цьому вишуканому просторі музею сьогодні і бачу себе і своє мистецтво на майбутнє».

                                                                                                       Людмила Біксей

01 листопада 2024 року - скорочений режим роботи. Комунальний заклад "Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая" працюватиме з 10:00 до 14:00.

Завтра, 31 жовтня 2024 року о 15:00 відбудеться відкриття персональної виставки творів сучасного мистецтва Павла Ковача "Стіна" з нагоди 60-річчя автора.

Минулої п’ятниці, 25 жовтня, з нагоди Дня української писемності і культури, до Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака із подарунками для воїнів ЗСУ, які перебувають тут на лікуванні, завітали закарпатські письменники: заступник голови ЗОО НСП України, завідувач філіалом ЗОХМ ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» Василь Густі, письменник, голова Ужгородської міської організації ветеранів праці Андрій Дурунда, письменниця Наталія Дурунда, письменниці Наталія Дурунда, Олена Пекар, професор УжНУ, член НСП України Сергій Федака.

     Головний лікар ОКЛ ім. А. Новака Юрій Яцина щиро подякував літераторам за книжки для воїнів, адже художнє слово також має зцілюющі властивості. У розмові щодо подальшого дієвого спілкування письменники і керівництво лікарні вирішили започаткувати книжковий фонд для пацієнтів і надалі періодично поновлювати його на громадських засадах новими художніми виданнями закарпатських майстрів художнього слова.

     У залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая 24 жовтня 2024 року напередодні свята української писемності та мови відбулось відкриття книжково-документальної виставки «Королівське Євангеліє»: текст і контекст у вимірах часу». Її ініціював і організовував філіал Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття». Експозицію склали цікаві матеріали про захоплюючу і драматичну історію унікальної пам’ятки, якою є для нас «Королівське Євангеліє» - найдавніший документ української писемності і мови. 

     У цій події взяли участь: заступник директора департаменту культури обласної військової адміністрації Віктор Кравчук, заступниця начальника управління департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій ОДА Марина Чепа, директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая Франциск Ерфан.

     Вони щиро привітали усіх присутніх на відкритті виставки, і зокрема студентів природничо-гуманітарного фахового коледжу ДВНЗ «УжНУ» на чолі із викладачем української мови і літератури Інною Шаркань, висловили подяку воїнам ЗСУ, адже завдяки їм є можливість відзначити День української писемності і мови.

     Присутні з цікавістю сприйняли інформацію завідувача філіалу Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» Василя Густі про шляхи повернення «Королівського Євангелія» в контекст нашої сучасності, сподвижницьку діяльність у цьому нашого краянина, академіка Василя Німчука, заслуженого працівника культури України Юрія Глеби, завідуючої кафедрою Ужгородської академії мистецтва Одарки Долгош, вчених Ужгородського Національного університету.

     Відтак відбувся перегляд експозиції «Королівське Євангеліє»: текст і контекст у вимірах часу» та ознайомлення у «Народному літературному музеї Закарпаття» із особливостями розвитку красного письменства Срібної Землі від найдавніших часів до теперішніх.

В обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая презентували нову книжку Яна Поханіча

   Вчора, 22 вересня 2024р. у ЗОХМ ім.Й.Бокшая відбулась презентація нової, 25-ої ювілейної дитячої книжки Яна Поханича “Básne na štvrtu”.

   Особливість цієї події полягає в тому, що її автор, Ян Поханич - громадянин Словаччини уже багато років працює викладачем в Ужгородській ЗОШ №4 зі словацькою мовою викладання. Він вчить дітей у початкових класах по-словацьки  розмовляти і...малювати. А за покликанням - чудовий поет, прозаїк, автор низки книжок, які адресовані дітям. До речі, нову книжку Яна Поханича  “Básne na štvrtu” прикрасили як ілюстрації, малюнки його вихованців - учнів школи.

У зазначеній святковій події, яку відкрив вітальним словом директор ЗОХМ ім.Й.Бокшая Франциск Ерфан, взяли участь Генеральний Консул Словацької Республіки в Ужгороді Пан Павол Паніс, його заступниця Гобіка Станкова. Вони привітали Яна Поханича із виходом у світ його нової книжки і вручили присутнім на презентації школярам книги для читання, і, звісно, олівці, фломастери та інші необхідні речі для малювання.

     Ян Поханич сердечно подякував за увагу і високу оцінку його творчого доробку.

Осінні мотиви у творах Ф.Манайла

(з колекції меморіального будинку-музею Ф.Манайла)

Тематична виставка у залах меморіального музею художника

від 19.10.2024.

У творчому доробку чимало творів присвячених осені. Осінні пейзажі, чи

натюрморти різних творчих періодів мали різну стилістику, живописну техніку

та несли різний посил. Довоєнній творчості притаманна формальна

образотворча мова: пейзаж відображає емоційний стан природи. Творчості

перших повоєнних десятиліть, згідно вимог соцреалізму, було властиве більш

реалістичне відтворення та більш приборканий колір. У твори другої половини

1960-х – 1970-х років повертається насичений колір, умовність, символ та

гіпербола.

У колекції меморіального музею Ф. Манайла є кілька творів осінньої тематики.

Зокрема, живописні твори «Виноградники. Червоні гори» (1943), «Осіння пора»

(1950-і рр.), «Зимівку готують» (1962), «Остання робота» (1978), монотипії

«Осінній букет» (1964) та «Калина» (1964).

  9 жовтня до Всеукраїнського дня художника в Закарпатському обласному  художньому музеї ім. Й.Бокшая відкрилась виставка творів живопису закарпатських митців -  членів Закарпатської організації Національної спілки художників України,  представників інших мистецьких об'єднань та творчої молоді. На виставці під назвою «Осінь 2024»  представлено понад  70 живописних полотен.

            Святковий захід відкрив  директор музею Франциск Ерфан.  Голова обласної організації НСХУ народний художнику України Борис Кузьма у своєму виступі відзначив особливості творчого процесу, здобутки та досягнення колективу за звітній період, привітав колег з професійним святом, подякував колегам за співпрацю та вручив почесні відзнаки.

            Зі словами вітання та поздоровленням з нагоди Всеукраїнського дня художника звернулись до присутніх міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, депутатка Закарпатської облради ректорка Академії культури і мистецтв Наталія Шетеля, директор департаменту культури, заслужений артист України Євген Тищук, який передав вітання  від т.в.о. голови Закарпатської ОДА-начальника ОВА Мирослава Білецького і вручив почесні грамоти окремими митцям та Закарпатській організаціі НСХУ особливі заслуги в розвитку образотворчої культури краю. За багаторічну сумлінну працю і підтримку художників краю провідного інспектора департаменту культури Галину Акулову відзначили званням почесної членкині Закарпатської організації Національної спілки художників України і Борис Кузьма урочисто вручив їй посвідчення.

На завершення урочистостей мистецтвознавиця, заслужена діячка мистецтв Олена Приходько зробила короткий огляд виставкової експозиції. Вона відзначила, зокрема, що експонати виставки вирізняються розмаїттям стилетворчих напрямків та сюжетно-оповідних спрямувань. Втім, авторів представлених робіт єднає вірність художній традиції закарпатського малярства.

             Чільне місце в експозиції займає робота корифея, класика крайового мистецтва народного художника України члена Національної академії мистецтв Володимира Микити, позначена високою культурою виконання.

              Художник завжди є виразником свого часу. Значна кількість представлених робіт резонують настроями, і перейманнями нашої   тривожної доби. Відчуття  граничної емоційної напруги, драматизм та потужне протистояння висвічується в масштабному полотні заслуженого художника України Влада Габди «Рота». Енергійна, чітка ритміка кольоро-пластичних об’ємів, непроникне, близьке до чорного тло, на якому світлими візуальними натяками проступають мужні обличчя, суголосять основній ідеї твору – уславлення наших героїчних захисників та данина пам’яті і шана загиблим.

               Метафоричні образи нашого сповненого неспокою сьогодення з особливою силою звучать у виставкових  авторських сакральних творах, в яких часто зустрічається образ Архангела Михаїла – очільника небесного воїнства, поборника і захисника праведних.  Образ Архангела асоціюється з образами  героїчних захисників, які відстоюють нашу незалежність і свободу.

Усталена  естетика української іконографії простежується в роботі заслуженого художника України Івана Дідика «Архангел Михаїл», народного художника України Тараса Данилича “Пієта”. Складні віддалені образні асоціації викликають сакральні твори заслуженого художника Володимира Павлишина «Портрети війни» та Лесі Приймич “Псалом 90”. Це молитва в кольорі до Творця з проханням про захист і здобуття звитяги.

                 Наше драматичне сьогодення викликає гострі ностальгійні настрої, прагнення до повернення втраченої гармонії, суголосності і впорядкованості світотворення. В світ шляхетності гармонії і краси запрошують картини  заслужених художниць України Людимили Корж-Радько «Сестри», Наталії Сіми-Павлишин “Аракурії в місті”, Олени Кондратюк “Осінь догоряє” ,Одарки Долгош-Сопко “Дорога на Вільшанки”.

                  Рідне місто Ужгород, яке нещодавно відзначило день свого народження, є незмінним джерелом натхнення і слушним привабливим об’єктом малярських віддзеркалень. Мистецькі відбитки різних епох – від ренесансу до модерну, якими позначені архітектурні пам’ятки нашого міста, хвилюють уяву майстрів пензля. «Портрети»  Ужгорода, представлені в експозиції виставки різняться за своєю емоційною ладовістю, настроєвістю, стильотворчими прийомами: динамічні, енергійні, експресивні композиційні ритми домінують в урбаністичних фантазіях на тему рідного міста в творчих працях народного художника, члена Національної академії мистецтв Бориса  Кузьми та заслуженого художника України Тараса Усика.Чуттям романтичної схвильованості наповнені картинні образи заслуженого художника України Василя Вовчка та до нестями закоханого в рідне місто живописця Петра Шолтеса.

             Данина освяченій роками традиції закарпатського пейзажу прочитується в настроєвих роботах Миколи Шете, Ольги Кашшай, Любові Микити, Андреї Павук, Романа Пилипа, Василя Чурея, Михайла Сусли.

               В цілому виставкова експозиція акумулює оригінальний і цікавий матеріал. Запрошуємо симпатиків і поціновувачів мистецтва до спілкування з авторськими творами в залах музею.

Привітали Вікторію Манайло-Приходько з ювілеєм директор департаменту культури Закарпатської облдержадміністрації, заслужений артист України Євген Тищук та передав вітання від т.в.о. голови Закарпатської ОДА-начальника ОВА Мирослава Білецького відзначивши мистецтвознавицю грамотою , також вручила грамоту і привітала, депутатка Закарпатської облради, ректорка Академії культури і мистецтв Наталія Шетеля.
До вітань приєдналися голова Закарпатської обласної профспілкової організації працівників культури, заслужена працівниця культури України Наталія Товтин, голова Закарпатської організації НСХУ, народний художник України Борис Кузьма та директор Закарпатського художнього музею ім.Й.Бокшая Франциск Ерфан.

2 жовтня виповнюється 133 роки від дня народження нашого славетного земляка, високореспектованого митця, фундатора Закарпатської школи живопису Йосипа Бокшая - народного художника, члена Національної академії мистецтв. Живописець широкого кола жанрових та сюжетно-оповідних спрямувань, художник з однаковим успіхом працював в царині живопису, пастелі, акварелі, малюнку. Йому були підвладні усі тематичні мистецькі різновиди - мальовничі, проникливо-настроєві краєвиди, зважені композиційно досконалі урбаністичні пейзажі, позначені глибоким психологізмом портрети, життєво вірогідні сюжетні картини та наголошено декоративні натюрморти. Вершиною мистецьких досягнень художника були позначені глибокою духовністю сакральні образи.

«Інформаційна вежа»

запрацювала із ініціативи філіалу ЗОХМ ім. Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» в одному із експозиційних залів обласного художнього музею.

Із матеріалів, розміщених в «Інформаційній вежі», відвідувачі можуть дізнатися про новинки, що з’явились у фондах «Народного літературного музею Закарпаття» та іншу, більш детальну, інформацію про них.

Наразі перший випуск «Інформаційної вежі» підготований у рамках відзначення Дня захисників і захисниць України. Присвячений він інформаційному висвітленню унікальної книги –  «Народжений волею», яка у переддень державних свят – Дня прапора України та Дня Незалежності України побачила світ в ужгородському видавництві «TIMPANI» (директор Ярослав Федишин).

Автор цієї книги – воїн Збройних сил України, наш земляк Євген Євгенович Грін. Збірка «Народжений волею» творилась в окопах, бліндажах, вона, як мовиться, справді написана кров’ю серця. В ній сконденсовано весь жах війни, жага помсти  ворогу, радість від перемог та незагойний біль від тяжких непоправних втрат. У «Слові до читача» Євгена Гріна, уривок з якого теж вміщено в «Інформаційній вежі», йдеться про це детальніше. Дізнаємось і таку деталь, що автор книги за фахом не письменник, не журналіст, не філолог. Він родом із с. Тросник, що на Виноградівщині, простий енергетик, закінчив Виноградівський фаховий коледж, уже понад десять років на війні. У боротьбі з ненависним ворогом відбулися його філологічні та літературні студії. Тому, як зізнається Євген Грін, у зазначеній книзі не все вишукано, відшліфовано, супер довершено. Вона – відбиток життя фронтовика та його бойових побратимів.

Тут же на поличці «Інформаційної вежі» розміщені окремі вірші Євгена Гріна та книга «Народжений волею», що дає можливість переглянути її сторінки, пройнятися переживаннями і думками її автора.

Детальнішою розмова буде на розширеній презентації книги воїна Євгена Гріна, яка відбудеться невдовзі у філіалі ЗОХМ ім. Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття». Хочеться вірити, що у ній візьме участь і сам автор.

Запрошуємо вас, шановні друзі!

До дня захисників та захисниць України

01.10.2024

Виставка твору Ф. Манайла «Князь Лаборець»

у залах меморіального будинку-музею Ф. Манайла

Князь Ла́борець (кін. 9 ст.) ― легендарний князь східнослов'янського племені білих хорватів. Хоча питання стосовно його існування залишається предметом дискусій серед дослідників, та у народних легендах та піснях  його ім’я знайшло широке відображення.

Зустрічається згадка про князя і в угорській хроніці Аноніма нотаріуса (Bele Regis Notarius) «Діяння угрів» («Gesta Hungarorum») XII століття. Згідно з цим твором у 896 році Лаборець, який у кінці 9 ст. князював в Ужгороді, чинив спротив навалі угорських племен, що прийшли з-за Карпатських гір.  «Відчайдушно билися Лаборець та його військо з мадярами, але сили були не рівні, Лаборцеве військо тануло. Тоді він розіслав гінців по усьому краю, скликаючи людей на допомогу. Та було пізно. Полягло багато воїнів. А коли  князь побачив, що угорці стали розкладати табір біля мурів, став тікати і хотів дійти до фортеці Землум. Угорці переслідували князя, зловили біля річки Свіржава (тепер Східна Словаччина) і на тому ж місці повісили його. І від цього дня ту річку назвали Лаборець» (цитата з хроніки Аноніма).

Не зважаючи на те, що історики не знайшли матеріальних фактів підтвердження існування Лаборця, трагічна доля легендарного князя через тисячоліття надихнула мистців героїзувати його постать.

Закарпатські письменники та поети (А. Кралицький,  Є. Фенцик, М. Підгірянка, А. Волошин, П. Угляренко, В. Ґренджі-Донський і В. Пачовський) присвятили героїчній постаті Лаборця оповідання, п’єси, поеми, вірші, драми та романи.

Змалював битву Лаборця з уграми і Федір Манайло у живописному творі «Князь Лаборець» (1975). Як згадував історик В. Зілгалов, «Манайло був закоханий у цю постать. Зробив три варіанти живописного трактування подій життя Лаборця: Лаборець з християнською книгою поміж угрів, сцена, як Лаборець втікав з Ужгородського замку і битву Лаборця з уграми». Перші два залишилися в ескізах, останній втілений в живописі.

Painting by F. Manailo "Prince Laborets"

Exhibition in the Manailo`s Memorial House-Museum

Prince Laborets (late 9th century) is a legendary prince of the East Slavic tribe of White Croats. Although the question of the existence of this person a subject of debate among researchers, his name is widely reflected in folk legends and songs.

There is also a mention of the prince in the 12th century Hungarian chronicle of Anonymous. According to the chronicle, in 896 Laborets, who reigned in Uzhhorod, resisted the invasion of Hungarian tribes. The forces were unequal. When the prince saw that the Hungarians began to set up camp near the walls of the Uzhgorod Castle, he fled from the fortress, ran to the Svirzhava River, where he was captured by the Hungarians and executed.

Despite the fact that historians have not found material facts confirming the existence of Laborets, the tragic fate of the legendary prince inspired artists to heroize his figure over the millennia.

Transcarpathian writers and poets dedicated stories, plays, poems, poems, dramas and novels to the heroic figure of Laborets.

Fedir Manailo also depicted the battle of Laborets with the Hungarians in the painting "Prince Laborets" (1975). As the historian V. Zilgalov recalled, "Manaylo was in love with this figure. He made three versions of the pictorial interpretation of the events of the life of Laborets: Laborets with a Christian book among the Hungarians, the scene of Laborets escaping from the Uzhhorod castle and the battle of Laborets with the Hungarians." The first two remained in the sketches, the last one is in the painting.

Кураторська екскурсія Тараса Табаки виставкою сучасного мистецтва “Бункер” відбулася в ЗОХМ ім.Й.Бокшая 24 вересня 2024р. Це - перша в серії кураторських саме цією виставкою. Автор ідеї та учасник проєкту Тарас Табака окреслив страхи війни, її ексхатологічний характер, масштабні руйнування, як матеріального світу людини, так і душевного. Резонно запитує автор ідеї: “Хто звертає увагу або хто знає, що під час цього апокаліпсису відчуває людина - художник, митець, філософ тощо.” Ці думки ті відчуття постають перед глядачами у творах сучасних українських авторів. Гідом на цій виставці виступив Тарас Табака.

Заст. директора Людмила Біксей.

Скарби духовні Срібної Землі.

У Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая запроваджено проведення тематичних книжково-документальних виставок експонатів із фондів його філіалу “Народний літературний музей Закарпаття”. Це зумовлене побажанням відвідувачів якомога більше почерпнути інформації про культуру, образотворче мистецтво і літературу краю. Тим більше, що майстрів слова і пензля Закарпаття з давніх часів об'єднують творча співпраця, мистецькі традиції.

Одним із таких вернісажів є виставка “Скарби духовні Срібної Землі” організована філіалом  ЗОХМ ім. Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” .

У поданих книжках-експонатах зібрані справжні духовні цінності, які з плином часу не втрачають свого значення і самобутності.

Ось книга, в якій вміщені кращі зразки народних пісень - “Співаночки мої милі” (Ужгород, “Патент” 2006 р.). Їх зібрав на Міжгірщині, зокрема в селі Колочава, упорядкував і видав знаний вчений-фольклорист Іван Хланта. Тут і глибинні дослідження про духовні джерела народних коломийок, біографічні дані про цілу плеяду коломийкарів - творців цих справжніх перлин фольклору.

Однією з візитних карток  скарбів духовних Срібної Землі є унікальні народні балади. Запропоноване на виставці видання вміcтило їх кращі зразки,які зібрав і видав широковідомий у наукових колах Європи Петро Лінтур (1909-1969). нове видання цієї книжки здійснило у 2013 р. Всеукраїнське видавництво “Карпати”, вмістивши на його сторінках глибинні дослідження про народні балади Петра Лінтура і його учня - видатного фольклориста, вченого - Івана Сенька, а також унікальні ілюстрації знаменитих майстрів пензля Антона Кашшая і Федора Манайла.

Народні казки Закарпаття по праву вважаються одним із найдорожчих скарбів духовності. На зазначеній виставці про цей жанр народної творчості йдеться у книзі казок “Три золоті слова” (Ужгород, ВАТ “Видавництво Закарпаття”, 2008). Тут подані твори народних казкарів Срібної землі: Андрія калина, Михайла Галиці, Василя Короловича.

Мають своє унікальне значення і закарпатські легенди, перекази, бувальщини, притчі, які зібрав Іван Сенько і видав їх окремою книжкою “Як то давно було” (Ужгород, ВАТ “Видавництво Закарпаття”, 2003р.).

Обрядово-звичаєвим традиціям присвячено книга “Ой, роде наш красний” (Ужгород, Поліграфцентр “Ліра”, 2013 р.). вона уладена на основі творчих досліджень незабутнього письменника, фольклориста, громадсько-культурного діяча Юрія Чорі (1935-2019).

Про видатних діячів Закарпаття - вчених, письменників і про їх вагомий внесок у розвиток крайової духовності  йдеться у книзі “від часу Лаборця до сьогодення” (Ужгород, видавництво “Карпати”, 2012 р.). Її також упорядкував, збагатив глибинною передмовою кандидат філологічних наук Іван Сенько.

На виставці подані матеріали з питань історії  і розвитку книговидання на Закарпатті - від книги рукописної до книги друкованої. Це - збірник досліджень і матеріалів про факсимільне видання “Королевське Євангеліє”, 1404 р., а також книга Олександра Ороса “Грушівський монастир і початки кириличного слов'янського друкування” (Ужгород, ВАТ “Видавництво Закарпаття”, 2001 р.) .

Особливе зацікавлення викликає альбомне видання “Колядки Закарпаття” (Ужгород, Поліграфцентр “Ліра”, 2012 р.). Його упорядкував і написав чудову передмову про особливість розвитку цього жанру народної творчості у багатомовному Закарпатті кандидат філологічних наук, старійшина фольклористів Срібної Землі Юрій Туряниця. У збірнику вміщено колядки українською, угорською, словацькою, румунською та німецькою мовами.

Зазначена виставка покликана звернути увагу на ці духовні скарби срібної Землі, почерпнути з їх джерел творчої і життєвої наснаги.

Виставка триває. Ознайомитись із її матеріалами можна  згідно з графіком роботи ЗОХМ ім. Й.Бокшая.

20 вересня о 16.00 год. у залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбудеться відкриття виставки творів "Бункер".

Виставка триватиме до 06 жовтня 2024 року.

Об’єктивність сприйняття світу є примарною, оскільки підпорядкована принципам відносності. Мистецтво виконує лише функцію доповненої реальності у якості феномену, що проявляє себе таким чином.

БУНКЕР

Ми розглядаємо «бункер» не як споруду, а як поняття у дослідженні трансформацій уяв та градацій психологізму суб’єктивного сприйняття відносної безпеки. Метамодерн, як характерна ознака сучасного мистецтва, є пропонованою позицією чи майданчиком, з якого ведеться спостереження. Апокаліптичний період – це умови, обставини процесу та часовий контекст комунікацій.

До певного періоду бункер сприймався, як дещо архаїчне поняття з минулого фортифікаційно-історичного змісту. Наша уява доповнювала його відчуттям втаємниченого, дещо містифікованого місця не підвладного зовнішнім впливам інтервенції. Паралельні асоціативні ряди супроводжували кожного з нас з самого дитинства. Як то стіл, накритий ковдрою перетворювався в дім. Гараж, підвал, горище чи стодола, куток або кімната підлітка, студія звукозапису, кабінет, майстерня, лабораторія… Як природня потреба сепарації та формування особистого простору та основа диференціацій відносин з навколишнім світом.

Апокаліптичні періоди радикально впливають на сформовані уяви, наділяючи їх іншими сенсами. Тимчасовість трансформується у довговічність, хаос втрачає тенденції до саморегулювання, сенси змінюються в калейдоскопічному порядку та абсолюти нівелюються в своїх значеннях. Бункер із захисту стає обтяженням під тиском фобій, дисонансів, інформаційних компресій. Такі періоди характерні виходами за межі критичних станів. Вони трапляються. І хоч не є кінцем світу в тотальному розумінні, але є трагічними та руйнівними по факту. Природні катаклізми, екологічні катастрофи, епідемії, економічні кризи… і, звичайно, війни як вінець демонічної стихії.

На мистецтво в зрізі потрясінь покладають три надії: служіння, терапію та підняття духу. А що відбувається у ньому безпосередньо? Яким чином воно висловлюється, екстраполюючись в контекст? Про що говорить та що бачить, вдивляючись у сутінки втрат та розчарувань? Тут зібрані дещиці імперативів, які ще жевріють за межами пафосу та популізму. Що доброго може сказати художник, долаючи протягом доби стадії від філантропа та пілігрима, до мізантропа та ренегата. Хіба що побажати тиші.

Тож приємного вслуховування…

Тарас ТАБАКА

Фестиваль “Монологи над Ужем” у

 Народному літературному музеї Закарпаття

  У рамках Всеукраїнського театрального фестивалю моновистав “Монолог над Ужем” у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” 13 вересня 2024р. відбулась презентація нової книги - збірки п’єс, драматургічних рефлексій відомого українського театрального діяча Василя Неволова “Тепло київських візерунків”. Автор напрочуд цікаво розповів про театральне життя в Україні, на бистрині якого є не один десяток літ... Відтак відбувся обмін думками учасників зустрічі - гостями фестивалю із Києва, Львова, Миколаєва, Ужгорода, інших міст. У презентації взяв участь і виступив директор департаменту культури Закарпатської обласної державної - обласної військової адміністрації, заслужений артист України Євген Тищук.

   На завершення презентації Василь Неволов подарував Народному літературному музею Закарпаття свої книги “Тепло київських візерунків” і “Творчі мандри через роки...”

В силу історичних обставин Федорові Манайлові довелося служити у  лавах чеської та угорської армії. У часи, коли Підкарпатська Русь входила до складу Чехословацької республіки, художник після закінчення навчання у Празі два роки (1934-1936) служив у 7-му «Татранському» піхотному полку в м. Нітра (Словаччина), а після окупації краю гортистською Угорщиною його, як і всіх військовозобов’язаних чоловіків, «викликали на військову перепідготовку до мадярської армії у 1940 р., потім у 1941-у та 1942 по кілька місяців перебував на східному фронті у якості кресляра. З фронту мене двічі відправляли додому із запаленими суглобами. Лікувався у шпиталях Будапешту та Мукачева і згодом був звільнений від служби за станом здоров’я» (із автобіографії).

Під час військової служби художник по-можливості малював. У фондах музею зберігаються вугільні зарисовки портретів-шаржів співслужбовців. З публікацій  дослідника  А. Изворина ми знаємо, що художник малював тоді  і урбаністичні пейзажі східних українських міст. Це  «зарисовки старих міст, але вже радянського типу – правдиве, без прикрас їх обличчя: Кривий Ріг, Миколаїв, Дніпропетровськ. Це змішання стилів, що борються між собою, будівельних матеріалів і століть: будучи різними вони витісняють  і опираються один на одного – хаос світоглядів». (Изворин А. Сучасні руські художники // Зоря. – 1943. – № 1-4. – С.258-285).  

Також дійшов до нас один із небагатьох графічних портретів Манайла «Федорішка», 1942 р., на якому художник широкими впевненими лініями виліпив характерний образ російського селянина із густою бородою-«лопатою» та  обстриженим «під горшок» волоссям. 

У залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбулось відкриття персональної виставки творів Яноша Кліси. Представлено 94 авторські роботи виконаних у різних жанрах і техніках. На урочистому відкритті зі словами вітання звернувся директор Закарпатського обласного художнього музею ім.Йосипа Бокшая Франциск Ерфан. Привітав автора заступник директора департаменту культури Закарпатської ОДА -ОВА Віктор Кравчук. Він вручив почесну грамоту департаменту з нагоди відкриття ретроспективної виставки та нещодавнього ювілею Яноша Кліси. З вітальним словом виступив і очільник Закарпатської обласної організації НСХУ, народний художник України Борис Кузьма, та   передав митцю вітального листа від голови Національної спілки художників України Костянтина Чернявського. Долучився до виступів заслужений художник України Іван Дідик.

 Виставка діятиме до 17 вересня.

Відкриття виставки 06 вересня 2024 року о 16:00.

29 серпня у всій країні відбувається Всеукраїнська акція «Сонях», яка організована з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу. 

Митці - з передової

   Так озаглавлена виставка в Закарпатському обласному художньому музеї ім.Йосипа Бокшая. На ній представлені роботи молодого талановитого художника з Ужгорода Максима Плеші. Вона, ця виставка, унікальна. Справа в тому, що Максим Плеша - доброволець ЗСУ 23 серпня 2023р. загинув у бою за Свободу і Незалежність України. Для нас і його донечки Софійки, рідних і близьких, друзів залишилась його творча спадщина - яскрава, самобутня, неповторна і драматична.

Так склалося, що на фронт Максим пішов майже одночасно зі своїм учителем, творчим наставником, членом Національної спілки художників України, скульптором Михайлом Ходаничем, який і тепер продовжує боротьбу із ненависним ворогом.

Тож невипадково на цій виставці представлені два митці з передової-учень і його учитель - Максим Плеша і Михайло Ходанич.

Відкриття виставки відбулось 23 серпня - в День Державного Прапора України і в переддень 33-ої річниці Незалежності України. До присутніх із теплим вітальним словом звернувся директор ЗОХМ ім.Й.Бокшая Франциск Ерфан. Привітав зі святом присутніх і директор  Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації, заслужений артист України  Євген  Тищук.

Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять воїнів ЗСУ, які віддали своє життя за Батьківщину. У їх когорті і незабутній талановитий художник Максим Плеша. Отець Ростислав відправив молобень в їх світлу пам’ять.

Відтак народний артист України Петро Матій натхненно виконав Гімн Незалежної України. Все це надало зібранню урочистості, вагомості і незабутності.

Із задушевністю про творчість і долю Максима Плеші мовила Заслужена діячка мистецтв України, завідувачка експозиційним відділом ЗОХМ ім.Й.Бокшая Олена Приходько. Зворушливим були і слово завідувача філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” Василя Густі, заступниці начальника управління департаменту стратегічних комунікацій та релігій Марини Чепи, студентки Ужгородської академії культури Софії Васильєвої, керівника творчого проєкту “Людина. Епоха. Доля” Анни Абрамової з м.Харків, директора видавництва “TIMPANI” Ярослава Федишина, в.о. ректора Закарпатської мистецької академії Михайло Примич, друзів, колег Максима Плеші і Михайла Ходанича.

Пам’яті нашого земляка, народного художника України

Золтана Мички (1949-2017) присвячується.

     Неординарний митець, народний художник України Золтан Мичка (1949-2017), член НСХУ, культурний діяч, галерист, лауреат багатьох премій та відзнак - надихався в творчості любов’ю до батьківщини та біблейською мудрістю до людини.  Золтан Мичка входить до кола адептів традиції закарпатської школи живопису другої половини 20-го століття.

      У живописних творах Золтана Мички, створених упродовж життя, вражають авторські хроніки втрачених скарбів культури, вибудовуючи засобом використання спогадів, археологічних досліджень, руїн церков чи пам’яток історії, реставраційних знахідок на уламках стін чи цвинтарних пам’ятних знаків фразовані композиції.

     Митця болить до щему доля людей, народів, храмів, замків, територій. Живописні паралелі з основоположником геометричного абстракціонізму Казимиром Малевичем прочитуються в сенсі використання не тільки форми квадрату. Вагоме значення тут мають і  умовності кольору, символізм образу та фабула. Звучить тривожно червоним терором та деструктивною позицією християнства.

     Мистецтво народного художника України Золтана Мички (1949-2017) – це звернення людини до Бога – просте і складне водночас. Своєю творчістю художник Золтан Мичка несе емоції біблейської повноти життя, культивованої освіти та безконечної довіри до Вищих сил, які діють у житті усіх землян, об’єднаних любов’ю та духовністю. Золтан Мичка належить до тих митців, які прагнули до ідеалу.

     У колекції Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая представлені твори Золтана Мички з 1980-х по 2000-і роки. Здається, небагато, але кожен твір художника – квінтесенція ритму пульсуючого серця, національної пам’яті та гуманізму – неординарного митця, народного художника України Золтана Мички. Його творчість – еталон любові і небайдужості. Вічна йому пам’ять.

                                                                                         Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

У Народному літературному музеї Закарпаття побували учасники фестивалю “Чендей-фест”. 

У ці дні в області проходить традиційний літературно-мистецький фестиваль “Чендей-фест”. Його ініціатори й організатори донька письменника - Марія Чендей-Трещак і зять Іван Трещак, родина, а також щирі прихильники незабутнього майстра художнього Слова І.М.Чендея.

Програма події багата і різноманітна. Його учасники, що приїхали з різних областей України побачать і близько ознайомляться із історичними, культурно-мистецькими набутками нашого краю.

21 серпня у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” побували учасники фестивалю “Чендей-фест”.

З цієї нагоди у музеї розгорнуто книжково-документальну виставку “Із творчих набутків видатного гранослова”. Завідувач літературного музею Василь Густі, Іван Трещак з душевним теплом і хвилюванням розповіли гостям про велике значення літературної творчості, багатогранної громадсько-культурної діяльності письменника. Вагомий вклад Івана Михайловича у створення й розбудову незалежної Української Держави. Тож відрадно й знамено, що таке поважне літературне свято проходить у рамках відзначення Дня Незалежності і Державного Прапора України.

Сергій Федака - письменник, науковець, літописець України.

У рамках всенародного відзначення свят державного Прапора України і 33-ої річниці Незалежності України, 15 серпня у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” відбулась презентація унікального видання - “Історія України” у 16 - ти томах. Автор цього багатотомника Сергій Федака - доктор історичних наук, професор УжНУ, член Національної спілки письменників України.

     Про особливість і значення цього дослідження наголосили у своїх виступах і письменник, кандидат педагогічних наук Петро Ходанич, відомий літературознавець, кандидат філологічних наук Іван Сенько, доктор історичних наук, почесний голова крайового товариства “Просвіта” Павло Федака, заслужений художник України, графік, скульптор Михайло Белень, відомі журналісти Василь Ільницький, Василь Бедзір, знаний лікар, краєзнавець Нестор Адамчо, директор видавництва “TIMPANI” в якому побачила світ “Історія України” С.Федаки, Ярослав Федишин, директор багатопрофільного, всеукраїнського видавництва “Карпати” Віктор Браславець та ін.

Презентацією багатотомного видання “Історія України” Сергій Федака гідно зустрічає і свій ювілей - 6--річчя від дня народження, який відзначатимемо 22 серпня цього року.

     Щиро привітали Сергія Федаку із вагомими творчими здобутками на письменницькій, науково-дослідницькій нивах в.о.директора департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації  Галина Ломпарт і заступниця начальника управління департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій обласної державної адміністрації Марина Чепа, завідувач філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” Василь Густі.

  Присутні на презентації з цікавістю ознайомились із експонатами книжково-документальної виставки “Сергій Федака - письменник, науковець, літописець України”, яка розгорнута в “Народному літературному музеї” і діятиме до вересня.

Історія України – у 16-ти томах.

15 серпня 2024 року о 15:00 у філіалі ЗОХМ ім. Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» відбудеться презентація унікального видання. Це 16 томів історії України від найдавніших часів до сьогодення. Автор зазначеної праці – доктор історичних наук, професор ДВНЗ «Ужгородський національний університет», член Національної спілки письменників та Національної спілки краєзнавців України Сергій Федака.

Зазначене видання – це підсумок його багаторічної науково-дослідної роботи, яку він активно і результативно поєднує із письменницькою та громадсько-культурологічною діяльністю. Презентація відбудеться напередодні ювілею Сергія Федаки – 60-річчя від дня народження, який відзначатиметься 22 серпня.

До дня Незалежності у меморіальному будинку-музеї Ф. Манайла експонуватиметься виставка «Сторінками історії живописного твору Федора Манайла «Борня за волю».

Відкриття виставки 14 серпня 2024 року у Меморіальному будинку-музеї Ф.Ф.Манайла.

Адреса: м. Ужгород, вул. Другетів, 74

26 липня 2024 року у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відбулось відкриття інтерактивної виставки унікальних картин художниці із міста Дніпро Олени Доценко. Ця подія з перших хвилин набула урочистості, святкового піднесення. Адже живопис Олени Доценко за словами заступника директора ЗОХМ ім. Й. Бокшая, відомого мистецтвознавця Людмили Біксей, «…цікаве явище сучасного мистецтва України. Близький до живописного стилю петриківського розпису. Образний корелят простору у творах Доценко демонструє спорідненість начал – людського і планетарного. Етнос, фольклор, мова, вишиванки, кераміка працюють як носії символів простору і часу. У двох світах – природи і людини – вічне творення сучасного, теперішнього». Ведуча церемонії відкриття виставки відома журналістка Лариса Липкань у своєму слові запалила присутніх сонячною життєдайністю джерельної графіки Олени Доценко.

         Відтак мисткиню сердечно привітали із творчими досягненнями директор департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації Євген Тищук, завідувач філіалом ЗОХМ ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття», заступник голови Закарпатської обласної організації НСП України Василь Густі та багато інших шанувальників унікальної творчості цієї художниці. Біля кожного твору люди захоплено висловлювали свої думки, емоції.

         Зазначена мистецька подія  урочистим відкриттям не завершилась. Вона триває і далі, аж до 8 серпня цього року. Щодня з 10:00 до 18:00 її можуть відвідати всі бажаючі. Адже тут діють майстер-класи, де кожен може спробувати свої творчі здібності, релакс зона, де є все для того, щоб відпочити, помедитувати, заглибитися у енергетику безмежного світу творчої фантазії Олени Доценко.

Жертви Оленівки б’ють на сполох у наших серцях

     У ці тривожні дні і ночі з болем у серці і сльозами на очах згадуємо жахливу трагедію, що сталася 29 липня 2022 року у с. Оленівка Донецької області.

     Російські окупаційні війська здійснили свій черговий кричущий злочин через який загинули військовополонені. Втратили життя понад 50 полонених захисників «Азовсталі», більше 130 наших співвітчизників було поранено! А скільки людських доль пропали безвісти!

З 14 липня до 15 вересня 2024 року змінюється графік роботи в меморіальних будинках-музеях Ф. Манайла та  А. Коцки: неділя, понеділок ‒ вихідні дні. 

   З вівторка до суботи музеї приймають відвідувачів у звичайному режимі. 

   Екскурсійні групи приймаються за попереднім замовленням: 

   Меморіальний будинок-музей Ф. Манайла:

   0501075616 (Вікторія Юріївна)

   fond.manailo@gmail.com

   Меморіальний будинок-музей А. Коцки:

   0951220855 (Олена Георгіївна)

   a.kocka.museum@gmail.com  

Ференц Семан. Виставка творів. Відкриття 10 липня о 15:00.

В залах ЗОХМ ім.Й.Бокшая експонується виставка творів скульптора Михайла Ходанича, члена Національної спілки художників України

З нагоди відзначення Дня Конституції України 28 червня 2024 о 15:00 в залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбудеться відкриття виставки скульптурних творів члена Національної Спілки художників України, скульптора, автора книжкової ілюстрації, дизайнера, нашого земляка Михайла Ходанича.

Щиро запрошуємо всіх бажаючих на вернісаж.

      Персональна виставка художника з Виноградова Золтана Дудаша відкрилася 21 червня 2024 року в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая. На виставці представлено понад 80 творів автора, який працює в стилі авангард та імпресивний живопис. Особливу увагу привернули форматні полотна Золтана Дудаша, які зачарували глядачів ритмікою та метром. У стилі авангард відтворюються духовні спрямування до світла і любові. Саме так автор бачить безоб'єктні сполохи світу навколо у різні пори року та доби.

                                                                                                                                                                          Людмила Біксей

Вже завтра чекаємо вас на відкритті виставки творів Золтана Дудаша, яке відбудеться 21 червня 2024 року о 15:00.

Плідна співпраця з працівниками Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Художниками-реставраторами та науковими співробітниками Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая було здійснено обстеження стану збереження музейних експонатів - це складний процес, що вимагає індивідуального та високопрофесійного підходу.

"Чарівна флейта". Концерт студентів відділу "оркестрові духові та ударні інструменти" Ужгородського музичного фахового коледжу ім.Д.Задора.

"Концертмейстер запрошує соліста". Концерт Ужгородського музичного фахового коледжу ім.Д.Задора.

ВИСТАВКА ДИТЯЧИХ МАЛЮНКІВ, ВИКОНАНИХ У ЗАЛАХ МУЗЕЮ ПІД ЧАС МАЙСТЕР-КЛАСІВ ТА КОНКУРСІВ У ПОПЕРЕДНІ РОКИ

За роки існування меморіальний будинок музей Ф. Манайла відвідало тисячі дітей зі шкіл та дошкільних закладів  міста, області, України та зарубіжжя. Колектив музею проводив багатопланову різноманітну роботу з дітками: конкурси дитячого рисунку на асфальті (перед музеєм), конкурси тематичних малюнків за творами Ф.Манайла, майстер-класи за технікою монотипія, уроки етнографії та історії Закарпаття, лекції, які знайомили із жанрами та видами мистецтва художника. У залах часто лунала дитяча пісня, звучала народна музика і танок дитячих колективів мистецьких та загальноосвітніх шкіл. Виставка, що зараз експонується, пропонує увазі глядача тільки невелику частину малюнків, виконаних у залах музею за попередні роки.

v 

EXHIBITION OF CHILDREN'S DRAWINGS MADE IN THE MANAYLO`S MUSEUM

DURING MASTER CLASSES AND COMPETITIONS IN PREVIOUS YEARS

Over the years of its existence, the Manaylo`s memorial museum has been visited by thousands of children from schools and preschools in the city, region, Ukraine and abroad. The museum staff conducted multifaceted and diverse work with children: children's drawing contests on the asphalt (in front of the museum), contests of thematic drawings based on the Manaylo`s paintings, master classes on the monotype technique, lessons on ethnography and the history of Transcarpathia, lectures introducing genres and types of art an artist. A children's song was often heard in the halls, folk music and dances of children's groups of art and secondary schools sounded. The exhibition currently on display offers the viewer only a small part of the drawings made in the halls of the museum in previous years.

Програма заходів ЗОХМ ім. Й. Бокшая, присвячена

Міжнародному Дню захисту дітей

01 червня 2024 року

Для дітей вхід в експозиції безкоштовний.

Ø Підсумкова виставка дитячих малюнків учнів Ужгородської спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, переможців конкурсу «Срібний Дзвін» та дітей спеццентру  «Дорога життя» під назвою «З надією в майбутнє».

      Майстер-клас з композиції проводить заслужений художник України Сергій Біба.

                                                   11:00 ЗОХМ ім. Й. Бокшая, праве крило

Ø “Письменники Закарпаття - для дітей і про дітей”. Книжкова виставка на основі матеріалів із фондів філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття”

                                                   11:00 ЗОХМ ім. Й. Бокшая, ліве крило

Ø  Майстер-клас з малювання проводить педагог з Ужгородської школи мистецтв Олена Доценко.

                                                    11:00 ЗОХМ ім. Й. Бокшая, Великий зал

Ø Виставка кращих дитячих малюнків, виконаних в музеї Ф. Манайла.

                                       11:00. Меморіальний будинок-музей Ф. Манайла

Ø 10:00 – 18:00 Меморіальний будинок-музей А. Коцки

"Золотий гомін". Концерт академічного камерного хору "Cantus". У програмі звучали твори відомих українських композиторів В.Сильвестрова, Є.Станковича, Б.Лятошинського, Ю.Ланюка, Б.Сегіна.

Сьогодні, 23 травня 2024 року, народному художнику України Андрію Коцка виповнилося б 113 років... Видатний художник України та нашого краю, один з корифеїв Закарпатської школи живопису.... Пишаємося, пам'ятаємо, шануємо його світлу пам'ять...

"В обіймах співу живе душа моя". Концерт студентів Ужгородського музичного фахового коледжу ім.Д.Задора, класу викладачки-заслуженої працівниці культури України НАДІЇ ПІДГОРОДСЬКОЇ.

Квіткові композиції Ф. Манайла з колекції меморіального будинку-музею художника

Квіти для Федора Манайла були незмінним джерелом натхнення. Садові, польові, літні, осінні, весняні барвисті витвори природи викликали у художника бажання зафіксувати, художньо інтерпретувати їх красу. Малював квіти різними техніками: олією, аквареллю, робив монотипії. Особливо «багатими» на квіткові композиції були 1960-і роки. У середині цього десятиліття художник створив десятки квіткових монотипій (кілька з них є у колекції музею і представлені на цій тематичній виставці).

 Flower compositions by F. Manayla from the collection of the artist's memorial house-museum

Flowers were a constant source of inspiration for Fedir Manaylo. Garden, field, summer, autumn, spring colorful creations of nature aroused the artist's desire to record and artistically interpret their beauty. He painted flowers using various techniques: oil, watercolor, made monotypes. The 1960s were especially "rich" in flower compositions. In the middle of this decade, the artist created dozens of flower monotypes (several of them are in the museum's collection and are presented in this thematic exhibition).

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗЕЇВ В ЗАКАРПАТСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ ІМЕНІ Й. БОКШАЯ:

У програмі свята:

17 травня 2024 року :

З 10:00 до 18:00:

14:00 – екскурсія по постійно діючій виставці в рамках програми «Відкриті екскурсії Ужгородом».

14:45 – урочисте привітання колективу з нагоди Міжнародного Дня музеїв.

15:00 - відкриття виставки творів «Інтелігентність, побожність, талант: Золтан та Степан Шолтеси».

                                                                        Великий зал ЗОХМ ім. Й. Бокшая

16:00 - До Міжнародного Дня музеїв, Дня науки і Дня Європи книжкова виставка «Закарпатська школа художнього перекладу» (Здобутки. Проблеми. Перспективи.). 

                                                             Народний літературний музей Закарпаття

17:00 - Концерт камерного оркестру Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д.Є. Задора.                              Великий зал ЗОХМ ім. Й. Бокшая

18 травня 2024 року:

У ЗАЛАХ ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ ТА  У ФІЛІАЛАХ ДІЮТЬ

З 10:00 ДО 19:00 (вхід безкоштовний)  :

-         Виставка творів «Гордість закарпатського малярства 19-20 століття».

-         Виставка творів «Традиції. Пошуки. Знахідки.». Сучасне малярство та пластика Закарпаття.

-          Виставка творів «Сім природніх чудес Закарпаття». Виставка образотворчого мистецтва, присвячена популяризації унікальних природніх красот в Карпатах та в долині рік Тиса, Латориця, Уж.

-         Виставка творів «Інтелігентність, побожність, талант: Золтан та Степан Шолтеси».

                                                                        Великий зал ЗОХМ ім. Й. Бокшая

-         До Міжнародного Дня музеїв, Дня науки і Дня Європи книжкова виставка «Закарпатська школа художнього перекладу» (Здобутки. Проблеми. Перспективи.). 

                                                           Народний літературний музей Закарпаття

-          Виставка «Квіткові композиції із колекції меморіального будинку-музею Ф. Манайла».

                                                         Меморіальний будинок-музей Ф. Манайла

-         Виставка до Міжнародного дня музеїв та 113-ї річниці від дня народження митця під назвою «Краса та магія води та світла».

                                                           Меморіальний будинок-музей А. Коцки

"Тема вишиванки у живописних творах закарпатських митців".

Андрій Коцка (1911-1987) "Дівчина з Колочави" 1953 р.

Йосип Бокшай (1891-1975) "Бокораші" 1961 р.

Тарас Усик (нар.1958)  "Майстрині" 2019 р.

Виставка, на якій зібрано 7 див Срібної Землі.

   У 2010 році в Ужгороді відбулась міжнародна науково-практична конференція “Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів Європи”, яку провели Закарпатська обласна рада і обласна державна адміністрація. У цьому форумі взяли участь представники урядових, наукових установ та органів місцевого самоврядування України, Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії та ряду інших держав Європи щодо проблем сталого розвитку Карпатського регіону та інших гірських територій.

     У різноманітті проблем і шляхів їх вирішення на конференції йшлося і про збереження самобутньої культурної спадщини, унікальної природи, народних традицій, їх винятково важливе значення для сучасних і майбутніх поколінь. Тоді і на весь голос було мовлено про сім чудес Срібної Землі, які з давніх давен зачаровували Європу.

Найперше диво - Карпати - одне з найпотужніших гірських систем континенту. Друге - джерела цілющих мінеральних вод. Третє диво - пам’ятний знак у с.Ділове з яким пов’язуються численні легенди і твердження про розташування тут географічного центру Європи. Четверте диво - це Синевирське озеро, п’яте - долина нарцисів, шосте - унікальні замки Закарпаття, сьоме - дерев’яні храми Срібної Землі. Всі вони належно, талановито відтворені на полотнах майстрів пензля Закарпаття - минулих часів і теперішньої доби.

 Зібрані воєдино вони складають унікальну живописну мозаїку. Її можна побачити на виставці “Сім природних чудес Закарпаття”. Вона розгорнута у Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая з нагоди Дня Європи. І це закономірно, бо Закарпаття за прекрасною легендою - серце Європи.

   Запрошуємо розпочати знайомство із унікальними дивами Срібної Землі. Невдовзі зазначена експозиція буде доповнена книгами закарпатських письменників, фольклорними виданнями. Сподіваємось, що звідси розпочнуться ваші нові подорожі у країну див, про яку сказано у знаменитій пісні: “Верховино, світку ти наш...”

Золото книги на Срібній Землі.

Щороку, 23 квітня згідно з рішенням 28 сесії ЮНЕСКО (від 15 листопада 1996р) проводиться Всесвітній день книги та авторського права. Це свято знову і знову нагадує про чарівну силу книг, їх покликання бути зв’язком між минулим і майбутнім, мостом між поколіннями і культурами.

З цієї нагоди 23 квітня у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая “Народний літературний музей Закарпаття” відбулось відкриття книжкової виставки “Золото книги на Срібній Землі”. Із фондів музею тут представлені видання, які підтверджують надзвичайно цікаву, повчальну, захоплюючу історію книги на Закарпатті - від усної до рукописної, від рукописної до друкованої. Досить повно подані матеріали про книжковий потік у ХХ столітті, новодруки нинішнього століття - вітчизняні і зарубіжні.

У відкритті зазначеної виставки взяли участь: прозаїк, член НСП України, кандидат педагогічних наук Петро Ходанич, директор Всеукраїнського видавництва “Карпати” Віктор Браславець, перекладач, член НСП України Віктор Мотрук, палкий шанувальник художнього слова (лікар за фахом) Нестор Адамчо, завідувач інформаційно-редакційного сектору обласного організаційно методичного центру культури Марина Офіцинська, провідний методист цього сектору Василь Бедзір.

Вони провели із гостями Народного літературного музею Закарпаття - фахівцями й волонтерами Ужгородської міської організації Товариства Червоного Хреста України творчу зустріч. Її ініціювала голова УжМО ТЧХУ Валентина Митровцій.

Для червонохрестівців-волонтерів вона була цікавою, корисною, пізнавальною адже більшість із них приїхали на Срібну Землю із різних регіонів України. У цей тяжкий, неспокійний час, коли доводиться працювати без перепочинку, вони знайшли можливість, щоб поближче ознайомитись із літературно-мистецьким набутком краю -від епохи Королівського Євангелія до сучасних книжкових новинок. За словами фахівця з розвитку організації та волонтерства Ужгородського міського осередку Товариства Червоного Хреста України Антона Лози зустріч вдалася та якісно збагатила і зміцнила співдружність волонтерів і працівників ЗОХМ ім.Й.Бокшая, зокрема з його філіалом “Народний літературний музей Закарпаття”

17 квітня у виставкових приміщеннях санаторного комплексу  “Деренівська купіль” відбулося відкриття персональної виставки заслуженого художника України Сергія Біби. В експозиції  представлено кількадесят робіт творчості митця. Автор відноситься до покоління живописців , що започаткували інноваційні авангардні тенденції в мистецтві Закарпаття за часів Незалежної України. Він був учасником сміливих художніх інсталяцій, об’єднаних назвою “Пошуки, тенденції, знахідки”.

“Художнє поле” в Ужгороді було засіяне інноваційними ідеями, серед адептів модернізму був Сергій Біба. Наразі митець сміливо “бавиться” з вертикальними та горизонтальними площинами, лінійними візерунками та різноколірними фактурами, залишаючи глядачеві широкий простір для власних домислів і уявлень. Виставка мотивує митця подумки осягнути початок, осмислити сьогодення і зазернути в прийдешнє. Це гарантує його успішне творче майбутнє.

 Виставка організована за допомогою та при підтримці Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая. З вітальним словом виступили голова ЗОСХ України народний художник України Борис Кузьма та завідувачка експозиційним відділом ЗОХМ ім.Й.Бокшая заслужена діячка мистецтв України Олена Приходько

12 квітня 2024 р. у залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая проходив благодійний аукціон творчих робіт двох талановитих художниць - аматорів  Світлани Мітряєвої та Вікторії Андрусів, для лікування і підтримки хворого 4-річного Данилка Кравченка, батько якого – військовий 128 окремої гірсько-штурмової бригади.

Результат - 75700 грн. Гроші відразу передали мамі.

Хочемо подякувати Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА, Ользі Травіній та Мирославі Сухар, а також  Спілці жінок України за велику підтримку.

Щиро дякуємо всім, хто долучився  до гарної справи.

Вчора, 10 квітня, у великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбувся вечір камерної музики відомого австрійського композитора Франца Шуберта.

12 квітня, о 16.00, у великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбудеться ІІ Благодійний аукціон творчих робіт художниць-аматорів Вікторії Андрусів та Світлани Мітряєвої на підтримку та лікування хворої дитини військовослужбовця окремої 128-ої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Виставка

«КНИЖКОВА ГРАФІКА ФЕДОРА МАНАЙЛА»

квітень, 2024 р.

Для Федора Манайла, як і для багатьох інших живописців, робота  у галузі книжкової графіки хоч і не була основною у творчості, але й не одноразовою. Вона дозволяла втілювати сміливі творчі задуми, використовувати формальні образотворчі засоби, була додатковим джерелом заробітку. Перші книжкові ілюстрації Ф. Манайло виконав у 1940 році, останнє оформлення здійснив у 1973-му. Загалом ним було оформлено двадцять видань. Серед них: науково-популярні, текст театральної п’єси, кілька літературних видань, дитячі книжки, казки, балади, збірки пісень, концертні програмки, путівник по музею.

Видання, проілюстровані Ф. Манайлом:

1. 1940 - п’єса Грабаря, Лугоша «Овчар» (Ужгород, обкладинка, перо туш).

2. 1940  - Є. Недзельський «Угро-руський театр» (Ужгород, дві ілюстрації, перо, туш)

3. 1946 - Програма Заключного концерту Олімпіади народної творчості Закарпатської області, (Київська обл. друкарня, обкладинка, гуаш)

4. 1947 - Іван Франко «Захар Беркут» ( Ужгород, титул, шмуцтитул, 11 ілюстрацій, ксилогравюра)

5. 1951 -  О. Кобилянська «Оповідання» (Ужгород, обкладинка, гуаш)

6. 1951 - Програма виступу Закарпатського народного хору на Декаді українського мистецтва у Москві (Ужгород, обкладинка, гуаш)

7.  1952 - М. Черемшина «Вибрані твори» (Ужгород, обкладинка, титульна, шмуцтитул, 5 ілюстрацій, перо туш)

8. 1953 - М. Томчаній «Дві стежки» (Ужгород, обкладинка, гуаш)

9. 1953 - Томаш Ацил «Під захистком свободи» (Ужгород, переклад з угорської, обкладинка, титул, три ілюстрації, гуаш обкладинка, перо, туш ілюстрації)

10. 1956 - «Казки Верховини»

11. 1956 -  «Російські та українські народні казки» (переклад угорською, в музеї тільки ескіз обкладинки, перо, туш)

12. 1957 - «Угорські народні казки» (Ужгород, угорською, разом із А. Кашшаєм, 18 ілюстрацій перо, туш)

13. 1957 - «Закарпатські балади» (разом з А. Кашшаєм)

14. 1958 -  «Закарпатські народні пісні» (у музеї 3 ескізи обкладинки, гуаш, акварель, титул перо червона туш, ілюстровані заставки до 8 розділів, перо, червона туш )

15. 1958 - «Закарпатські прислів’я та приказки»

16. 1958 - М. Томчаній «Двоє щасливих» ( разом з А. Кашшаєм, обкладинка перо, туш, гуаш)

17. 1958 - І. Чендей «Терен цвіте» (разом з А Кашшаєм, три ілюстрації перо туш)

18. 1959 - «Народні балади Закарпаття» (разом з А. Кашшаєм, шість ілюстрованих заставок до розділів, перо, туш)

19. 1960 - «Програма виступу Закарпатського державного заслуженого народного хору на Декаді української літератури та мистецтва у Москві (обкладинка)

20. 1973 - «Путівник Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту» (обкладинка)

ВИСТАВКА ГРАФІЧНИХ РОБІТ ЗАСЛУЖЕНОГО ХУДОЖНИКА УКРАЇНИ МИХАЙЛА БЕЛЕНЯ «ШЕВЧЕНКІВСЬКИМИ ШЛЯХАМИ».

      210 річниця з дня народження видатного українця – Тараса Григоровича Шевченка – в Україні і світі відзначатиметься цілий рік, згідно з Програмою вшанування пам’яті поета, художника, прозаїка, етнографа.

     Серію графічних творів заслуженого художника України Михайла Беленя «Шевченківськими шляхами» було створено ще у роки навчання у Київському державному художньому інституті на факультеті монументальної скульптури, у академіка В.З. Бородая.

     У 1986 році кандидатура аспіранта М. Беленя була запропонована для роботи згідно затвердженої програми: вивчення та збір матеріалів про життя та творчість Тараса Шевченка «Шевченківськими шляхами». Великий обсяг творчих задумів М. Беленя був втілений у малюнках, тематичних серіях та медалях, про що звітував художник і скульптор перед академіками Академії мистецтв СРСР О. Грицаєм, М. Анікутіним, В. Цигалем, Д. Бісті, В. Бородаєм.

     Саме цей аспект творчості Михайла Беленя зацікавив науковців музею. Ідея виставки малюнків автора постала разом із бажанням представити нашого Кобзаря як рисувальника. У 1838 році Тарас Шевченко був офіційно прийнятий до Академії мистецтв як вільний слухач. Про успішність навчання в цьому закладі говорять відзнаки за малюнки: «Хлопчик-жебрак», «Циганка-ворожка», тощо. Заохочення талановитих студентів було також у вигляді подорожей Україною та закордонних студій в Італії, Греції, тощо. Шевченко у 1843-1844 роках активно подорожує Україною, відвідуючи різні міста та села, де робить малюнки до серії офортів «Живописна Україна». Оспівані поезією Шевченка лани та гори стануть хрестоматійними і у графіці митця, де побачимо не тільки пейзажі, а й історичні та культурні архітектурні пам’ятки України, її мешканців та побут міста і села.

     Відомий факт біографії Тараса Шевченка: у 1860-у році Імператорська рада Академії мистецтв присвоїла Т. Шевченкові звання академіка гравюри. За віртуозність малюнка сучасники називали Тараса Шевченка «українським Рембрандтом». Це висока оцінка творчості майстра, адже славетний нідерландець Рембрандт ван Рейн був майстерним гравером, віртуозом світла і тіні, найбільшим представником золотого століття голландського живопису.

     Майстерність Тараса Шевченка – рисувальника проявилася рано, ще в дитинстві, коли хлопець переписував малюночки з Біблії, потім – копіював ікони. Добре володіння технікою графіки стало в пригоді Шевченку і в засланні, де митець як член етнографічної експозиції мав завданням відтворити образи Аральського моря, його берегової лінії, пустельних пейзажів та тамтешніх мешканців.

     Графіка Михайла Беленя представлена творами у техніці рисунка олівцем та офортів. Здається, митець перегукується з Шевченком, прагне писати як він: сам художник говорить: «Я обрав собі найсвятіше для душі – це усю творчу і прижиттєву біографію (заслання і творчі потаємні здобутки Т.Г. Шевченка), але мені хотілося ще більшого, завжди, мріяв відвідати храми і монастирі Вірменії».

     Чому обирає Михайло Белень рисунок? Тому що Шевченко в засланні малював олівцем. Інших матеріалів у нього не було. Белень наслідує фізично життєву дорогу Шевченка. Про це говорить «Мапа місць заслань Тараса Шевченка» із архіву академіка Василя Бородая. У сюжетах графічних творів М. Беленя – прості, буденні події, пов’язані з літературою, поезією чи постаттю Кобзаря. Кожен графічний образ звучить як документ, завдяки монохромності зображення. Малюнки здаються сухими, репортажними та вивірені часом. Мистецтво слова Кобзаря завжди наповнене життям, яке уславлював у живописі автор. Фактаж малюнків, звісно, сповнений патиною старовини.

    Заслужений художник України Михайло Белень пригадує: «Мені в житті таланило навчатися у найавторитетніших художників: живописців, графіків, скульпторів. Про поїздки, коли-небудь, напишу спогади з усіма подробицями, повість чи роман». Допоможе в цій справі скульптору карта по місцинах заслання Т.Г. Шевченка з його власної бібліотеки.

                                     Заступник директора з науки Людмила Біксей

Сьогодні, 2 квітня, в музейній квітневій галереї іменинник – Ловрант Бокотей. Вітаємо митця, члена Національної спілки художників України з Днем народження! Бажаємо творчого натхнення, здоров’я та мистецького довголіття!

Шановні відвідувачі! 30 березня 2024 року - скорочений режим роботи. Комунальний заклад "Закарпатcький обласний художній музей ім. Й. Бокшая" працюватиме з 10:00 до 16:00.  31 березня 2024 року працюватиме з 10:00 до 15:00.

У мистецькій галереї музею 27 березня 2024 року розміщені матеріали та ілюстрації творів, присвячені 87 річниці від дня народження нашого відомого земляка Ференца Семана (1937-2004).

     Ференц Семан народився 27 березня 1937 року в місті Ужгороді. Про батька Семана дійшли до нас відомості, що він був банкіром-фінансистом та комерсантом, знався добре з А. Ерделі. Біля Адальберта Ерделі зростав і фізично, і мистецьки і молодший Семан – Ференц, відомий як Ечі. А. Ерделі для Семана був не просто еталоном. Він став для нього світочем та надією на майбутній успіх у мистецтві.

     Ференц Семан навчався в Ужгородському училищі декоративно-ужиткового мистецтва, яке закінчив у 1958 році. Потім був вільним слухачем Талліннського  художнього інституту. Кохався у творчості Пабла Пікассо, Сальвадора Далі, Хуана Міро. Десятки років праці пройшли через майстерню художника Семана і відобразилися видатними, влучно-потрактованими дійовими особами полотен. Сам автор найближчою натурою мав себе самого, тому чисельність його автопортретів величезна. Смішні і не дуже, вони викликають інтерес у глядача.

     Неординарний митець Ференц Семан, чия біографія схожа на строкатий його живопис, завжди був «притчею во язицех» «стовпів» образотворчого мистецтва нашого краю другої половини ХХ століття. Трохи погаласувавши навколо його вернісажу в середині 60-х років, який проіснував один день і був закритий високопосадовцями, стихли аж до 90-х років.

     Як слушно зауважує дослідниця автобіографії Ф. Семана киянка Ольга Петрова: «Саме сьогодні надходить час справжнього визнання непересічного явища у живописі України на ім’я Ференц Семан».

     Тільки завдяки друзям та любителям мистецтва ми маємо змогу зустрітися з творчим доробком художника.

    У Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая зберігаються вісім творів, з яких дві подарував сам автор, дві – вдова художника, а чотири було закуплено музеєм у підтримку творчості неординарного і глибоко відчуваючого митця.

     Автор писав завжди тільки серцем, пропустивши через себе високочастотні імпульси небайдужості. Часто це був біль, страх і сором, іноді сміх і гротеск.

     Ференц Семан був певен, що проживе 90 років. Кокетував з життям. Але, на жаль, його немає з нами від серпня 2004 року. При житті Ференц Семан нагороджений найвищою мистецькою нагородою Угорщини 1991 року – Міжнародною премією ім. Шимона Голлоші.

     Похований в Ужгороді.

                                     Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

Йожеф Рущак (1943-2016)

     Живописець.

     25.03.1943 року – народився в місті Хуст Закарпатської області.

     1968 – закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, відділ художньої кераміки.

     1987 – член Спілки художників УРСР.

     2004 – лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі.

      Дитячі враження від краси чудових гір, які оточують хустську долину, прозорої бистрої Тиси, Хустського замку, домінуючого над містом, підштовхнули юнака до творчості. У 1968 році він закінчив Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва. В тому ж році твори його твори вперше з’явилися на обласній, а з 1975 року – на республіканських та міжнародних виставках.

    Роки навчання та становлення як митця припали на «хрущовську відлигу». Мабуть тому сам художник вважає себе внутрішньо вільною людиною в мистецтві й творчих пошуках. Величезний вплив на формування його естетичних уподобань мали знані закарпатські майстри – Федір Манайло, Ернест Контратович, Антон Кашшай, Володимир Микита. У своєму живопису Йосип Рущак завжди щирий, глибоко ліричний, має притаманні тільки йому індивідуальний стиль та манеру. Його твори чисті, прозорі, наповнені світлом та радістю буття. Чудові краєвиди рідної землі назавжди стали провідною темою мистецтва художника.

     Митець багато малює і пише з натури, але це не сухі реалістичні нотатки, а живі поетичні полотна. Природа на його картинах живе своїм потаємним життям: блакитно-сині гори ніби огортають сяючі білі нарциси («Долина нарцисів»); в «Польових квітах» кольорове розмаїття на землі ніби віддзеркалюється в небесній глибині – в усьому відчувається гармонія спокою та миру. Навпаки, в гірських краєвидах – «Сонячний день», «Зима», «Вечір» - спостерігаються внутрішня напруга та драматизм, гори ніби застигли в очікуванні бурі.

     В останні роки Йосип Рущак пише панорамні полотна, де на першому плані невеликі сільські будиночки, а далі – дзеркало води і гори, що сягають хмарин. Колорит творів будується на теплих охристих, коричнево-золотистих та холодних синіх, зелених, блакитних тонах з інтенсивно червоними та жовтими акцентами.

      На жаль, 2016 року Йожефа Рущака не стало. Він похований в місті Ужгороді.    

     Продовжують жити живописні твори митця. Вони зберігаються в музеях України та росії, приватних зібраннях США, Канади, Ізраїля, Німеччини, Франції, Угорщини, Словаччини. В Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая є цікаві живописні полотна автора, які знайомлять глядачів з творчою манерою та стилістикою обдарованого Йожефа Рущака. Березнева виставка запрошує шанувальників сучасного мистецтва Закарпаття познайомитися та переглянути мистецькі ландшафти із творчої майстерні Йожефа Рущака «In memoriam».    

     Матеріали представлені у відповідності до статті головного хранителя фондів Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая Галини Рижової у каталозі «Йожеф Рущак. Ужгород 2003».

В галереї березня Йосип Йосипович Бокшай (молодший) (1930-2002). Народився 18 березня 1930 року в Ужгороді Закарпатської області. 

     У 1951 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва. У 1957 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, факультет монументального-декоративного розпису.

     Член Національної Спілки художників України з 1963 року.

     Помер 2002 року в Угорщині.

     В Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая зберігаються твори Йосипа Бокшая (молодшого): «Натюрморт» 1959 рік, «Ужоцький перевал» 1979 рік.

У галереї березня - виставка творів Юрія Мошака (1949-2023), живописця, вихованця Ужгородського художнього училища та Львівського поліграфічного інституту. Художник народився 19 березня 1949 року в селі Раково Перечинського району Закарпатської області. В 1969 році закінчив Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова у місті Львів, факультет художнього оформлення та ілюстрації книги у 1979 році. З 1988 року є членом Спілки художників УРСР. Учасник обласних (від 1973), всеукраїнських (від 1982), зарубіжних (від 1987) мистецьких виставок і пленерів. Персональні виставки в Ужгороді відбулись в 1999, 2009 роках.

    Коло творчих уподобань – пейзажний живопис, якому художник присвятив себе протягом усього життя. Надихали Юрія Михайловича мальовничі краєвиди Перечинщини. Захопився камерними куточками рідного краю, у різні пори року. Але найчастіше художник милувався літніми барвистими ландшафтами Карпатських гір. Тут натхнення йому додавали відомі майстри Закарпатського образотворення: заслужений художник України Золтан Шолтес, народний  художник України Антон Кашшай. З роками художник закохався в колір - дзвінкий та декоративний. Ці експресивні можливості кольору проявлялися як у квіткових композиціях, так і в спробах безпредметних творів, тобто абстракції. Любив квіти, які зображав у великих клумбах. У щедрості мистецької палітри Юрія Мошака проявлялася щедрість душі людини - патріота, лірика. З часом у художника проявилася нагальна потреба у спілкуванні з релігійними чи просто сакральними джерелами, книжками, іконами, молитвами. Під впливом життєвих роздумів та особистих вирішень Юрій на запрошення земляків виконав декоративні розписи та інтер'єрні живописні композиції на біблейські теми у церкві рідного села Ракова на Перечинщині.

    Добрий і сердечний, Юрій любив людей і життя.

     17 лютого 2023 року помер в Ужгороді.

   В Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая зберігаються твори Юрія Михайловича Мошака: "В саду" 1988 рік, "Збережемо Карпати" 1989 рік.

                                                                                                                                Людмила Біксей 

«Національний тиждень читання поезії»

відзначили і у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття». З цієї нагоди відкрито книжкову виставку «Від серця до серця». На ній представлено збірки поезій закарпатських авторів, в яких вміщено твори, присвячені Тарасу Шевченку. Ця тема об’єднує творців поетичного слова багатьох поколінь минулого і теперішнього часу.

    Тож двадцяті-тридцяті роки ХХ століття представлені творами шевченківської тематики В.Гренджі-Донського, М.Рішка, Ю.Боршоша-Кум’ятського.

     У 40-50 роки присвятили свої твори великому Кобзарю – І.Ірлявський, Зореслав….

    У повоєнні, 50-60 роки, до творення поетичної Шевченкіани долучилися Ю.Шкробинець, Ю.Керекеш,  П.Скунць, В.Вовчок.

Наступні покоління 70-90 років представлені іменами В.Вароді, К.Копинця, Софії Бобели, В.Фединишинця, С.Біляка, І.Козака.

     У роки Незалежності України свої твори присвятили Т.Шевченку представники наступної генерації- Д.Кремінь, Ю.Шип, С.Федака, В.Габорець, В.Густі та ін.

    Збагатив виставку збірник «Зоря Шевченка над Карпатами», в якому представлено твори Шеченківської тематики 57 авторів із Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей та українських поетів Словачиини, Польщі, Румуніх, Угорщини.

     На зазначеній виставці побували учні 6-7 класів Ужгородської школи №20, індивідуальні відвідувачі із Ужгорода та гостей міста.

Виставка  «Від серці до серця» триває.  Запрошуємо до її відвідин.

     «Августин Волошин в історії Закарпаття і пам’яті краян» – так озаглавлена книжково-документальна виставка у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й .Бокшая. Її сформовано на основі матеріалів із фондів «Народного літературного музею Закарпаття».

     Ім’я Августина Волошина нерозривно пов’язане із боротьбою за українську державність, створення Карпатської України, становленням і розвитком на Закарпатті української культури, літератури, духовності.

    Відкривають виставку книги, в яких відтворено цей надзвичайно важливий процес на шляху державотворення Карпатської України. Їх автори – знані науковці-історики Микола Вегеш, Маріан Токар, Сергій Федака, Мар’яна Кляп, Володимир Тарасюк, Михайло Басараб, Ігор Ліхтей та інші.

    Вагомо доповнює експозицію розділ «Із когорти творців державності». Тут імена і постаті сучасників Августина Волошина, його побратимів і соратників на ниві культури, літератури, політичних змагань. Це – письменники, педагоги Василь Гренджа-Донський, Олександр Маркуш, Лука Дем’ян, Олександр Сливка, Володимир Бірчак, Зореслав.

     Про звитяжний і тернистий шлях до волі та роль і значення в цьому процесі Августина Волошина розповідають спомини Василя Гренджі-Донського, Степана Клочуряка, збірники свідчень матеріалів та статей «Гомін Красного поля», «Сойм Карпатської України» та інші.

     На виставці подані матеріали про педагогічну творчість Августина Волошина, його підтримку тодішніх молодих талантів, турботу про долю українського театру на Закарпатті.

     Як підтвердження вдячності сприймаються, присвячені Августину Волошину рядки поезій Івана Ірлявського, Карла Копинця.  Іх книги представлені в експозиції. Тут і унікальна книга Ігоря Ліхтея – кандидата історичних наук, координатора студій з богемістики і славістики УжНУ «Два ювілеї», в якій зібрані привітання, листи, вітальні адреси, які надійшли Августину Волошину у дні святкування ювілеїв – 50-ти і 60-ти річчя від дня народження діяча. Цікавим експонатом є і цільовий номер журналу «Наш рідний край», який підготував до 60-річчя Карпатської України відомий літературознавець і видавець Дмитро Федака.

    Завершують виставку «Августин Волошин в історії Закарпаття і пам’яті краян» енциклопедичні видання, в яких зазначена і охарактеризована постать Августина Волошина.

     Збагатили і урізноманітнили експозицію банер, виконаний заслуженим художником України Михайлом Беленем і присвячений Августину Волошину та його героїчній і драматичній добі, авторська медаль «Августин Волошин», а також портрет роботи художника Василя Когутича «Августин Волошин – герой України, Президент Карпатської України».

    Запрошуємо Вас відвідати цю виставку.

Михайло Михайлович Сапатюк

        Закарпаттю присвятив свою творчу палітру живописних вражень Михайло Михайлович Сапатюк (1925-2000). Художник ліричного обдарування , він був не просто відомим, а й дуже популярним не тільки у рідному краї, а й сусідніх  з Україною Словаччині, Угорщині, Польщі. Послідовно і віддано своїм мистецтвом репрезентував самобутню школу живопису Закарпаття. Був сповідувачем мистецької правди-реалізму, як стилю і напрямку.

Непростою була життєва дорога Михайла Сапатюка. Втім, у буремні лихоліття 20 століття важко було більшості. 12 березня 1925 року принесло в родину емігранта із Закарпаття в Празі Сапатюка маленького хлопчика Михайла. Благодатне середовище Праги, приязна атмосфера в робітничій простій сім`ї сприяла формуванню працьовитої, заглибленої у внутрішнє споглядання дитини. Хлопчина здобував освіту в Празькій українській гімназії. Саме тут його цікавому світобаченню відкрився потенціал. Як обдарований учень одержав пропозицію займатися в студії живопису та малюнку. Михайло упродовж трьох років учився ремеслу мистецтва, про що одержав свідоцтво – диплом про здобуття професії. Учителями з фаху були професори Паливода, Новотні, Гай-Гаєвський.

Європою котилася війна. У 1944 році спостережливого та уважного хлопця направило та уважного хлопця направило радянське командування у склад десантної групи, що з 8 жовтня 1944 р. по 30 квітня воювали в Словаччині. Служив у партизанському загоні з`єднання „авангард”. За бойові заслуги нагороджений орденами і медалями. Після демобілізації з лав радянської армії оселився в Ужгороді. З 1945 року розпочалася і різноманітна творча біографія Сапатюка: робота у театрі в місті Львів, потім муздрамтеатрі Ужгорода. З 1948 року вступає на роботу до Закарпатської художньо – виробничої майстерні художником. Відтоді бере активну участь у виставках: обласних, республіканських, пересувних. Своїм душевним мистецтвом живопису приносив людським серцям радість та втіху. Художник сам зцілювався на природі і надихав до життя і радості людей. Сапатюка помітили на виставках. Та й як не помітиш! Надзвичайна роботоспроможність, ентузіазм та натхнення виявилися у численних етюдах і повномасштабних картинах-пейзажах автора. Митець не тільки умів слухати природу і надихатися її красою, а й донести цю неймовірну музику кольору своїм глядачам. Відчуття щастя панувало у талановитого художника. Особливими емоційними станами душевного трепету аж бриніло його серце, коли поруч на пленері ставав біля мольберта Й. Бокшай, В. Бурч, Г.Глюк, О. Грабовський. Досвід співпраці з уславленими майстрами мала вартість скарбу.

Пейзажна лірика Михайла Сапатюка дуже часто була співзвучною з його життєвими стежинами. І на цих стежках не тільки рідним краєм, Закарпаттям, але  і різноманітною за ладом, системою і устроями Європою було створено чимало полотен. Михайло творчо зростав на улагодженій гармонії урбаністичних видів золотоверхої Праги. Але найкращими моментами свого життя вважав побачення з вільними стихіями повітря, океану, Карпатських верхів. Сапатюк не жалів власної праці, години спостереження і споглядання за нюансами природних станів. Улюблена робота вабила і захоплювала його надовго. Художник жив і трудився без вихідних, без відпочинку. Чи не тому на виставках  завжди було що продемонструвати публіці. Так, на одній з виставок до власного ювілею було Сапатюка проекспоновано понад 200 картин та етюдів.

Карпати стали улюбленим мотивом життя і творчості М. Сапатюка. Поетичність сюжетів, щирість авторського слова, згармонованість колориту привертають увагу публіки. Творче кредо Сапатюка було сформоване класикою реалізму: „У всьому учитися у природи”. Можливо, саме ці золоті гармоніки навколишнього світу додавали снаги відверто декламувати свої мистецькі уподобання і погляди. Автор полюбляє „чисті” пейзажні мотиви. Тут, прямо з натури, художник пише соковиті, збудовані на контрастах, епічні панорами. До величі славних краєвидів додають шарму невеликі етюди, виконані „a – la prima”. 

М. Сапатюк – член Спілки художників СРСР з 1961 р. Пише олією, аквареллю і фломастером. Пейзажист. З 1948 року постійно брав участь у виставках. У 1957 році його полотна експонувалися у Москві на Всесоюзній виставці молодих авторів. У 1963 році – учасник Республіканської виставки в Києві. 1969 рік був знаменитим виставкою „Етюди з подорожі по Болгарії”.

Художник шукає красу в навколишньому світі. Як людина, що не відсиджувалася, а активно боролася, з відвагою і доблестю, за свободу країн Європи, Михайло по-особливому ставився до колег-фронтовиків. Людяно і тепло говорив про дружбу з колегами. З роками на виставках ветеранів щедро буде ділитися добрим словом і любов`ю. Це відчуття світла і романтики особливою атмосферою прониже пейзажні „сповіді”. Автор, здається, обіймає кожну ялинку і травинку, тулиться до землі у благоговінні, у любові до життя.

У 1960-х роках 20 століття з`являються у творах радянських митців не просто нотки трагізму, але цілий стиль під назвою „суворий”. Сапатюк не міг не пережити долю фронтовиків-ветеранів, пропустивши ті через своє розуміння. Не оминув живописця вплив „суворого” стилю. Це виявилося у графічній виразності контурів, контрастності та настроєності колориту.

М. Сапатюк у пейзажах виявляє своє ліричне ставлення до природи. Цими творами говорить авторська любов до рідного краю, до народу. Намагаючись виконувати вимоги пануючої на той час методології соцреалізму, художник змушений відгукуватись на так звану „злобу дня”. Індустріальні теми та мотиви звучать у закарпатців, мистецьку школу яких ще у 30-х роках 20 століття критики називали „сільською”. Модна  стилістика індустріалізму простежується у багатьох свідченнях живописного літопису краю того часу.  Публіцистичний характер мають твори М. Сапатюка „Будівництво газопроводу в Карпатах” 1974, „Лінія Арпада впала” 1974, тощо. Тематична картина звучала у Сапатюка  в цю добу історії.  І все ж, душевність жанру краєвиду у творчості Михайла Сапатюка перемагає. Ніби розкриваються чисті джерела спогадів дитинства. У пейзажах глядач бачить „Весняний  день” 1981, „Карпати” 1981, ”Ужгород. Стара Підградська вулиця” 1989.

Щедра спадщина Михайла Сапатюка дарує поціновувачам мистецтва пейзажу додаткове натхнення і від морських видів, і від урбаністичних мотивів. Автор шукав нових вражень, мотивів, інтерпретацій в межах відомого і улюбленого жанру. Позитивність світосприймання народжує духовне ставлення до світу, до життя.

2000 року  Михайла Сапатюка не стало. Тихо і непримітно відійшов він за обрій свого улюбленого карпатського краєвиду. Пам`ять про нього зберігається його щирими, приязними живописними полотнами. Зберігаються вони і в колекції Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Людмила Біксей

Благодійний концерт української музики присвячений 210 річниці з Дня народження Т.Г.Шевченка у виконанні учнів Ужгородської школи мистецтв.

      Сьогодні, 7 березня, в музейній березневій галереї іменинник – народний художник України Тарас Данилич. Вітаємо з днем народження митця! Увазі публіки пропонуємо мистецтвознавчі матеріали та міні виставку творів автора.

Тарас Данилич. Живописець.

1945 р., 7 березня – народився в селі Тур’я Поляна Перечинського району.

1964 – закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва.

1989 – член спілки художників УРСР.

1996, 2009, 2015, 2017 – лауреат обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі у жанрі живопис.

2005 – заслужений художник України.

2016 – народний художник України.

     Тарас Данилич – художник зі своїм неординарним мистецьким баченням. Він сформувався як суто закарпатський живописець з усіма його відмінностями та наближеністю до місцевої малярської традиції. Вже у своїх ранніх роботах художник знайшов свою тему – осмислення духовного життя своїх земляків. Упродовж кількох років художник працював у музеї народної архітектури та побуту Закарпаття в Ужгороді, часто виїздив у наукові експедиції у найвіддаленіші регіони краю з метою збору етнографічного матеріалу. Саме тоді зародилося захоплення фольклором. За твердим переконанням автора буття народу є тим кришталево чистим джерелом, яке може напоїти добром і радістю. Інспірований такими світоглядними переконаннями Т. Данилич пише цикл творів: «Спогади», «Бабине літо», «На вулиці», «Біля сільського колодязя» та інші. Стилістично художня мова картин близька до народного малярства, в них рельєфно проступає свідоме наслідування стилістиці «наївного» малярства.

    Тарас Данилич послідовно шукає нові шляхи формотворення, нові можливості реалізації мистецького задуму. Живописець творить свою модель світу – свята та народні гуляння переплітаються з гігантськими стеблами кукурудзи та плодами бобів, кавунів, соняшників, тощо. Багатолюдні сцени у творах зображені засобом применшення, тобто мініатюри. У сюжетну канву твору вміщається багато постатей, що зайняті різноманітною діяльністю, притаманною селу. Часто до сільського дійства долучається і архітектура храму, довкола якого юрбляться люди з тканими іконами – хоругвами та солодкими мідяниками. Нерідко до людського хороводу чи молитви, ходи навколо храму з піснями долучається і Божа Матір – патронка та покровителька сільської церкви.

   Тарас Данилич володіє своєрідним відчуттям об’ємно-просторового середовища з чітко вираженою композиційною центричністю. Художник свято вірить в те, що сотворяє. Митець сповнений усвідомлення своєї національної приналежності і гордості за свою отчу землю. А вона платить йому сторицею.

    Наближено до оригіналу: Олена Приходько, Галина Рижова «Тарас Федорович Данилич», «Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2005 рік», ст. 129-131.

    4 березня 1951 року народилася заслужена художниця України Магдалина Пуглик-Белень, живописець, графік, педагог, дизайнер. Малою батьківщиною художниці є село Невицьке Закарпатської області.

    З 1969-1973 - навчалася в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (нині-коледж мистецтв імені А. Ерделі), який закінчила з відзнакою. Викладачами з фаху були А. Дунчак, А. Бачинська, В. Берец. При Львівській Академії мистецтв пройшла повний курс педагогіки.

    Після закінчення училища працювала 12 років у Алма-Матер – училищі, де училася. Була викладачем спеціальних дисциплін: основи композиції, малюнок, живопис, кераміка, садово-паркова скульптура та всі етапи технологічної роботи з практичних знань. Одночасно працювала в Закарпатському  художньо-виробничому комбінаті у монументальному та прикладному цехах, а також у видавництві «Карпати» м. Ужгород.

    1977 - Членкиня НСХУ.

    2001 – Членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва

    України. Нагороджена рядом почесних грамот.

    2005 – Членкиня Національної спілки дизайнерів України.

    2006 - Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі.

    2012 - Заслужений художник України.

    Працює в жанрах: графіка, живопис, кераміка, скульптура малих форм, текстиль.

    В ЗОХМ ім. Й. Бокшая представлена кількома творами декоративно-ужиткового мистецтва: «Тільки я та кума» 1976 р., «Вашивальниця» 1977 р., «Літо» 1977 р.

    З так званих «Записників Магдалини Пуглик-Белень 1995-2000 року пропонуємо декілька думок: «Для мене поняття Вічності полягає в тому, щоб мудро і чесно прожити відпущений мені Богом час у цьому грішному і скороминучому земному житті», «Мовою живопису можна виразити найсокровенніші філософські думки про земне і потустороннє життя з одвічними сонетами вселюдських мрій», «Душа і серце художника повинні навчати, співати, радувати і приносити одухотвореність людству».

   Наші привітання з Днем народження мисткині Магдалині Белень та побажання міцного здоров’я, миру і злагоди в душі.

   Виставку творів  заслуженої художниці України Магдалини Пуглик-Белень пропонуємо Вашій увазі.

                                                                                                        Людмила Біксей

       У цей день, четвертого березня у 1938 році в селі Дулово Тячівського району Закарпатської області народився Іван Іванович Ілько.

1957 – закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, відділ декоративного розпису.

1968 – прийнятий у члени НСХУ.

1995 – отримав звання заслуженого художника України.

2018 – отримав звання народного художника України.

     У творах Івана Ілька – «зустріч з вічністю, адже її особливо відчуваєш в горах». Людина, сучасник, праця і життя – лейтмотив усього творчого доробку майстра. Художник «привертає увагу суспільства до цінностей, які формують нас як народ і особистостей». Романтика улюблених образів з ранньої юності дарує захоплення кольором і сонцем у полотнах автора. Чесні люди рідної землі і чесне мистецтво – ось що успадкував від своїх учителів Федора Манайла, Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі наш земляк, народний художник України Іван Ілько. Вітаємо з Днем народження!

    Відкриваємо березневу галерею творів ювілянтів та експонентів зі скарбниці мистецтва Закарпатського обласного художнього музею імені Й. Бокшая творчим портретом Адальберта Мартона. Наступним в календарі знаменних дат є Аттіла Дунчак, живописець, член НСХУ та ССХ та Словацької мистецької унії, народився 02 березня 1940 року в місті Ужгород Закарпатської області.

1959 – закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, відділ живопису.

1967 – закінчив Ленінградське вище художньо-промислове училище ім. В. І. Мухіної, відділення скла та кераміки.

1982 – член Спілки художників УРСР.

1983 – член Спілки словацьких художників та Словацької мистецької унії.

1989 –  член Спілки угорських художників у Словаччині.

З 1982 року живе і працює в місті Кошіце (Словаччина).

     В музейній колекції зберігається 10 живописних та 11 творів декоративно-ужиткового мистецтва.

    Найщиріші вітання з нагоди 84-річчя з дня народження надсилаємо Аттілі Дунчаку до  міста Кошіце, бажаємо творчого натхнення, Божої ласки та щедрих друзів! Здоров’я та плідного довголіття бажає колектив ЗОХМ ім. Бокшая. Многая і благая літ! 

            Адальберт Олександрович Мартон належить до кола тих живописців, що прислужилися зміцненню авторитету школи, привнісши до її основних засад прояви свого особистісного мистецького бачення, ознаки власного живописного стилю. Прикметною особливістю його малярства є відданість реалістичному методу формотворення, гостре відчуття спорідненості зі своєю маленькою отчиною, зі своїм народом.   Людина надзвичайно приязна і доброзичлива, він творив добре, чисте і щире мистецтво. Живописні праці художника незмінно випромінюють неупереджені, ясні і довірливі авторські думки, переживання і чуття.

          Адальберт Олександрович Мартон народився 3 березня 1913 року в далекій Америці, куди доля в пошуках кращого життя занесла його батьків. В дитячому віці він разом з близькими повернувся на свою історичну батьківщину – рідну Карпатську землю. Саме тут були створені кращі полотна митця, які принесли йому заслужене визнання серед численних поціновувачів. Після від’їзду живописця на постійне місце проживання в Угорщину у середині 60-х років він неодноразово повертався у своїй творчості до вражень і спогадів, пов’язаних з мальовничими місцинами Закарпаття, що надихали його на подальшу креативну працю.

            В колі мистецьких зацікавлень автора – краєвид, натюрморт, портрет, сюжетна композиція незмінно привертають увагу численних поціновувачів мальовничі настроєві види Карпат. Живі квіти в пленері та пишні букети в скляних вазах і керамічних глечиках: гордовиті троянди і скромні ромашки, святково-урочистий бузок і грайливі айстри – в творчій фантазії художника вони є уособленням розмаїття і краси світу. Вартують уваги і портретні праці живописця. Автор не обмежується прагненням максимальної правдоподібності, але ставить собі за мету розкрити характер моделі, передати її  емоційний стан.

              В малярських напрацюваннях А.Мартона широкою популярністю користувались численні зображення циганок і балерин. І хоча ці полотна важко віднести до найвищих мистецьких досягнень художника, все ж вони залишили певний слід в його творчій біографії.

             Адальберт Мартон прожив щасливе, довге і плідне життя в мистецтві. Він до останнього подиху не випускав  пензля з рук. 22 березня 2007 року художника не стало. З нами назавжди залишились його твори – надзвичайно добрі і всміхнені, такі яким запам’ятався нам їх автор.

Вчора, 28 лютого 2024 року відбувся концерт академічного камерного хору "Кантус" під назвою "Духовна та світська музика епохи Відродження". Прозвучали твори Дж. Палестрини, О. Лассо, Дж. Гастольді, Т. Морлі, Я. Аркадельт та інших. Художній керівник - Еміл Сокач. Хормейстер - Ондраш Тазінгер.

                                                   Юрій Герц «In Memoriam»

27 лютого 2024 року виповнилося б 93 роки Юрію Дмитровичу Герцу (1931-2012).

Ім’я народного художника України, лауреата Національної премії імені Т.Г.Шевченка відоме на Закарпатті та далеко за його межами. У літопис образотворчої культури України Юрій Дмитрович Герц по праву ввійшов своєю народно-пісенною творчістю та образним тлумаченням життя та побуту мешканців карпатського краю. Позитивне ставлення до життя і мистецтва, вірність традиціям і новаторство, активна творча діяльність, багатство кольорової фрази засвідчує непересічність Герцової мистецької інтуїції в живописі.

Юрій Герц – наш сучасник. Його добре пам’ятають колеги, друзі, сусіди. Донедавна особисто Юрій Герц живописом промовляв про любов до рідного краю, його культури, традиції та фольклору. Дуже багато зроблено митцем. Цікавий самобутній оригінальний художник за життя отримав високі нагороди від народу та держави: звання, премії, шанування - заслужений та народний художник України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, лауреат обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі в образотворчому мистецтві.

Юрій Дмитрович Герц своїм життям і творчістю довів, що він – художник світла. Його пристрасні веселкові полотна торкаються серця кожної людини. У 1994 році за серію творів «Барвиста Верховина» удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка. У 2003 році державне звання «Народний художник України» була присвоєна Юрію Дмитровичу Герцу. Спілкуючись із колегами зі Спілки письменників, Юрій Герц сказав: «Для мене живопис – це і музика, і філософія, і наука».

Ім’я Юрія Дмитровича Герца занесене у «Світову художню енциклопедію всіх часів і народів», яка була видана Інститутом європейських художників, Гейдельберг (Німеччина) у 2011 році, том 72.

Мистецтво Юрія Дмитровича Герца, народного художника України – це його невмируща сутність. Вона з нами завжди як Пам’ять, як Вічність.

27 лютого 2024 року                                                               Людмила Біксей

Днями, у великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбувся концерт програму якого склали твори італійських композиторів А.Кореллі та Л.Боккеріні.

       Малярство нашого земляка, народного художника, академіка Національної академії України  Бориса Кузьми – сильне, впевнене, творчо спрямоване. Керуючись власною шкалою світоглядницьких уявлень, він вмотивовано-послідовно вибудовує свій картинний світ, світ знакових думок-образів, віддзеркалених і уявних.

     Наразі в творчій робітні Б.Кузьми народжуються праці, що вияснюють життєві та духовні критерії митця.  Глибинні взаємини людини зі світом, сенс людської екзистенції, життєві явища і реалії постають у творах живописця у всій неоднозначності і багатогранності проявів – боротьбі і єдності, взаємодії і запереченні, гармонії і дисонансах.

          Сучасне життя з його шаленими темпами і галопуючими ритмами знаходить свій знаково-образний відбиток у розлогій серії асоціативних авторських робіт.

           Сьогодні митець в розквіті творчих сил святкує День свого народження і продовжує дивувати фахівців і численних поціновувачів образотворчості новими талановитими працями. Зичимо міцного здоров’я, творчого натхнення у дорозі до художнього самовдосконалення.

    Революція Гідності, подвиг Героїв Небесної Сотні назавжди ввійшли в літопис  боротьби за незалежність України, стали невід`ємною частиною вітчизняної Історії, Пам’яті, символами нездоланності нашого національного духу.

     Ці незабутні події відтворені в книгах закарпатських письменників. Окремі з них із колекції філіалу Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» пропонуємо  Вашій увазі.

    Учасники крайової «Просвіти» на передніх рубежах боротьби за Незалежність, починаючи з 20-х років минулого століття.

      У виставкових приміщеннях Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая створено розширену експозицію, присвячену пам'яті Небесної Сотні. Тут представлені графічні аркуші ужгородської художниці Олесі Драшкаби, що відтворюють героїчні події Революції Гідності, портрети мужніх захисників ідеалів Майдану.

До відзначення 35-річчя виведення радянських військ з Афганістану у виставкових залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й,Бокшая відкрито тематичну експозицію, яка складається з художніх творів сучасних митців-представників Закарпатської школи живопису та різних обласних національних художніх осередків - Київ, Львів, Харків, Одеса та ін. Серед тематичного та жанрового розмаїття домінуюче місце займають роботи, що в асоціативно-метафоричній формі відтворюють тривоги та жахи воєнних лихоліть. З ними контрастують картини, що висвічують віру в добро, світло і відродження. В цьому експозиційному просторі експонуються творчі праці – художні світлини, які фіксують наслідки руйнівної енергії війни.

Матеріали, що знаходяться у експозиційних вітринах, знайомлять глядача із драматичними сторінками минулого, коли нашим краянам доводилось брати участь у бойових діях у різних державах. Чимало з них у цих війнах віддали своє життя. Пам’ятаємо і шануємо їх.

ЮЛІЙ СТАШКО  (1923-1998)

              Ім’я Юлія Сташка - в числі перших випускників Ужгородського художнього училища, в стінах якого навчався азам фаховості під мудрим наставництвом Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі. Важка, набута в дитинстві недуга, що обмежувала його фізичні можливості і здатність вільного пересування, певною мірою зумовила вибір творчого жанрово-технічного інструментарію. Саме мова графіки стала  найбільш прийнятним і зручним способом передачі осібних художніх звернень митця.

       В роботах Юлія Сташка раннього періоду домінують монохромні техніки – туш, графітний олівець, вугілля. Він створив серію портретів, краєвидів і сюжетних замальовок, з яких з часом сформувались «довготривалі» серії його мистецьких преференцій – численні «торги», «базари», «етнографічні сцени».

З роками, з набутим досвідом Ю.Сташко засвідчує свою закоханість в колір, віддає перевагу лунким соковитим акцентовано декоративним барвам, що в поєднанні зі стилізацією, спрощенням і узагальненням  пластичних форм відлунює кольоропластикою та поетикою крайової етно-культури.

Згодом автор сміливо вдається до мистецьких експериментів і інновацій. В основі його пошуків – схильність до силуетної експресії, лаконічності, площинності, тональної декоративності. Композиції набувають значення естетичної самодостатності.

Світ картин  Юлія Сташка незмінно гармонічний,  привабливий і колоритний. Твори митця  є невід’ємною  органічною часткою в образотворчій культурі Закарпаття. 

Класика закарпатського малярства, члена Національної спілки художників України, академіка Національної академії мистецтв України, народного художника України, лауреата Національної премії  ім.Т.Шевченка Володимира Васильовича Микиту сердечно вітаємо з днем народження. Зичимо плідної творчої праці у доброму здоров’ї, наснаги, подальших мистецьких злетів.

26 січня 2024 року у залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбулося відкриття виставки «Два покоління», присвяченої пам’яті Наума Рєпкіна (1941-2013).  Увазі глядачів представлені живописні твори відомого ужгородця, почесного громадянина Ужгорода Наума Рєпкіна, який навчався малярству в творчих майстернях А.Кашшая та В.Бурча, вдосконалював свої напрацювання під час спілкування з провідними закарпатськими пейзажистами З.Шолтесом, І.Шутєвим, І.Ільком.

             У виставкових залах також експонуються твори членів родини художника – сина Євгена Рєпкіна, та його дружини Олени Бузько, які продовжують сімейне захоплення образотворчим мистецтвом.

            На відкритті виступили завідувачка експозиційним відділом Олена Приходько, яка коротко ознайомила присутніх з творчістю художника. Спогадами про батька поділився син митця Євген Рєпкін та його дружина Олена Бузько. З теплими словами про автора звернулися до присутніх його друзі і близькі народний художник України Василь Свалявчик, Любов Подіщук, Олег Кириленко та інші. Вернісаж відбувся в приємній дружній атмосфері.

Колектив Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая щиро вітає директора Франциска Павловича Ерфана з ювілеєм. Щасливих  днів плідного творення, нових художніх звершень на радість усім – близьким, рідним і численним поціновувачам мистецтва. Зичимо міцного здоров’я, наснаги, усіх гараздів на довгії і благії літа.

         26 січня 2024 року у залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відкривається виставка «Два покоління», присвячена пам’яті Наума Рєпкіна (1941-2013).  Увазі глядачів представлені живописні твори відомого ужгородця, почесного громадянина Ужгорода Наума Рєпкіна, який навчався малярству в творчих майстернях А.Кашшая та В.Бурча, вдосконалював свої напрацювання під час спілкування з провідними закарпатськими пейзажистами З.Шолтесом, І.Шутєвим, І.Ільком.

             У виставкових залах також експонуються твори членів родини художника – сина Євгена Рєпкіна, та його дружини Олени Бузько, які продовжують сімейне захоплення образотворчим мистецтвом.

            Щиро запрошуємо на відкриття виставки, яке відбудеться 26.01.2024 року  о 16.00 у залах музею. 

В аурі немеркнучого «Щедрика»

    Ім’я письменниці і сценаристки з м.Одеса Ксенії Заставської добре відоме у вітчизняних літературно-мистецьких колах  і за рубежем. Вона авторка низки романів, які вийшли друком литовською, словацькою, угорською мовою. У її творчому доробку сценарії фільмів «Стефа», «Актриса», які вже отримали 30 міжнародних нагород.

     За сценарієм Ксенії Заставської  знято і унікальний художній фільм «Щедрик». У ньому віддзеркалена  душа українського народу, її велич і драматизм, нездоланність у жорнах часу. Стрічка викликала неабиякий розголос, як новаторська, в якій органічно поєднані і високопрофесійно відтворені минуле і сучасне. На основі численних відгуків глядачів Ксенія Заставська написала чудову книгу «Щедрик. Моя сповідь.» Презентація цього видання уже відбулися у багатьох містах України.

   Цими днями у м.Ужгороді, в Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая відбулось продовження знайомства читачів із новим твором письменниці. Презентацію зазначеної книги «Щедрик. Моя сповідь» організував філіал ЗОХМ «Народний літературний музей Закарпаття».

     На зустріч із письменницею прийшли її численні шанувальники, представники обласної і Ужгородської міської влади, науковці, письменники, журналісти. Вийшла цікава розмова, у якій були суттєві запитання та вичерпні обгрунтовані відповіді.

Розпочалася ця подія піснею «Щедрик», яка прозвучала у чудовому виконанні Заслуженого академічного  Закарпатського народного хору. Творчу презентативну зустріч відкрив завідувач філіалу ЗОХМ «Народний літературний музей Закарпаття» Василь Густі. Він щиро привітав авторку із новим творчим здобутком, окреслив значимість такої акції в контексті діяльності музею, у літературно-мистецькому житті міста.

   Відтак до Ксенії Заставської і присутніх на презентації звернувся директор департаменту культури, залужений артист України Євген Тищук. Він дав високу професійну оцінку і фільму «Щедрик», і книзі, написання якої зумовлене справжнім тріумфом стрічки. Було відзначено яку важливу роль мають такі твори у цей тяжкий воєнний час.

Привітали Ксенію Заставську і директор ЗОХМ ім.Й.Бокшая Франциск Ерфан, письменник, кандидат педагогічних наук Петро Ходанич, палка шанувальниця творчості К.Заставської, директор ДНЗ «Ластівка» в м.Ужгороді Віра Жменяк, представник консульства Литви в Україні Інна Туряниця та ін.

     У презентації взяли також участь директор управління культури, молоді та спорту Ужгородського міськвиконкому Алла Чернобук, громадський діяч Андріяна Сушко.

    На завершення відбулась приємна і незабутня автограф-сесія, під час якої присутні мали змогу отримати книжку Ксенії Заставської «Щедрик. Моя сповідь.» з її автографом.

Від Слобожанщини до Срібної Землі єднають нас і почуття, і слово.

До Дня Соборності України філіал ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» підготував самобутню книжкову виставку. Її особливість в тому, що на цей раз вона укомплектована із книжок, наявних у фонді літмузею, які подарували їх автори – письменники практично з усіх областей  України – від Слобожанщини до Срібної Землі. Ця збірка формувалась практично від перших років проголошення Незалежності України по теперішній час. Як відомо, за цей період на Закарпатті відбулось п’ять Міжнародних літературних фестивалів «Карпатська ватра», «Лицар Карпат», в яких взяли участь майстри художнього слова із Харкова, Луганська, Донецька, Сум, Херсона, Миколаїва, Запоріжжя, Житомира, Львівщини, Івано-Франківщини, Чернівеччини, українські письменники прикордонних регіонів Словаччини, Польщі, Румунії, Угорщини. Кожен літератор залишив на спомин про це літературне свято свою книжку. А збагатилась ця колекція уже у воєнні роки, коли у 2022 і 2023рр. з ініціативи Харківської центральної міської бібліотеки та за підтримки департаменту культури ОВА і Ужгородського міського управління культури на Закарпатті відбулись два всеукраїнські конкурси «Людина. Доля. Епоха». Їх учасники також подарували літературному музею свої книги. Цю колекцію вагомо доповнив альманах творів учасників всеукраїнської літературної асоціації «СНІП», яка вийшла в світ у 2023 році, а презентація відбулась у жовтні того ж року у народному літературному музеї.

Вчитуючись у видання цієї унікальної книгозбірні, проймаєшся тими високими почуттями любові до України, повагою до її трудолюбивого народу і самовідданих захисників, які на олтар Соборності України офірували свою душу й тіло. Кожна книга, представлена на цій виставці, кожна її сторінка, рядок і слово є переконливим підтвердженням, що від Слобожанщини до Срібної Землі єднають нас і почуття, і слово.

Із матеріалами книжкової виставки з нагоди Дня Соборності можна ознайомитись у Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая.

Від Слобожанщини до Срібної Землі

єднають нас і почуття, і живописні одкровення

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

                               Т. Шевченко

         Якими пророчими є слова нашого Кобзаря, 210 років з дня народження якого святкуватиме вся Україна 9 березня. Наш народ переживає нелегкі часи боротьби за незалежність. Думкою про єдність українських земель в одній державі, про волю, рівність, рідну мову були сповнені століття національної історії країни. «Ідея Соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. Соборність – це духовна консолідація всіх громадян держави, їхня згуртованість, незалежно від національності. Соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу». Духовний скарб нації – українське образотворче мистецтво, яке зберігають та експонують музеї. Мистецтво є потужним носієм волі та духовної сили нашого народу. Тематична виставка під назвою «Наша єдність – наша сила» охоплює хронологічні межі від 19 століття до сучасності та містить славетні імена художників Т. Шевченка (1814-1861), С. Васильківського (1854-1917), Л. Жемчужникова (1828-1912), О. Сластіона (1855-1933), О. Мурашка (1875-1919), М. Самокиша (1860-1944), Й. Бокшая (1891-1975), А. Ерделі (1891-1955), І. Труша (1869-1941), М. Глущенка (1901-1977), Т. Яблонської (1917-2005). 105 річниця підписання Акта Злуки УНР та ЗУНР засвідчує, що сильна духом нація - непереможна. 

Завтра, 19 січня о 16.00, чекаємо вас на презентації нової книги Ксенії Заставської "Щедрик. Моя сповідь".

Концерт викладачів Академії культури і мистецтв Закарпатської облради, Андрія Брода (скрипка) та Ірини Товарницької (фортепіано). У програмі звучали шедеври скандинавської класики Е. Шьогрена - Соната для скрипки і фортепіано №3 (g-moll) та Е. Гріга - Соната для скрипки і фортепіано №3 (c-moll).

18 січня 2024  в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відбувся Молебень за воїнів ЗСУ.

ХУДОЖНИК, ЩО ТВОРИТЬ СВІЙ СВІТ.

         13 січня відзначає свій день народження активний, талановитий представник сучасного закарпатського живопису, заслужений художник України Володимир Павлишин, який на часі гідно репрезентує малярські позитиви славнозвісної закарпатської школи живопису, що наразі  відзначає сторіччя свого заснування. Його творчий поступ впевнено розвивається по висхідній.

Крізь полотна митця глядач може розгледіти вразливу до естетики душу автора, художника що волає до духовного пробудження. Його полотна – це щільне плетиво горизонтальних, вертикальних  і діагональних ліній, які створюють складні взаємоузгодженні візерункові малюнки.

          Почасти картини художника - це простір, витворений фантазійними уявленнями митця. Він прагне відтворити  світ у якому панують Добро і Любов, Духовність і Мир. Вони випромінюють віру в духовне прозріння і світле прийдешнє.        

           В мистецтві Володимира Павлишина – спадкоємця і продовжувача добрих традицій закарпатського малярства, панує неполишаюча атмосфера творення і відкриття. Він впевнено піднімається крутими сходинками  мистецьких напрацювань, щоразу виказуючи фахову самодостатність, відмінні якості власного живописного вислову.

В’ячеслав Приходько

(1940-2011)

              13 січня знаний закарпатський живописець В’ячеслав Приходько зустрів би свої 84. На жаль, митець відійшов у засвіти в свої 71. Творчість В’ячеслава Приходька в образотворчому мистецтві Закарпаття – особлива неповторна сторінка. В гурті  сучасних митців краю він завжди знаходився  в процесі самоствердження, виозначувався якоюсь особливою  художницькою  інтелігентністю, загостреним малярським  естетизмом, творчою свободою і розкутістю, впевненим  професіоналізмом. Свою відданість традиціям закарпатського живопису він висловлював  не посередництвом зовнішніх ознак, а переконував глибинною суттю  локального образотворення. 

                 В діапазон мистецького погляду живописця  потрапляло  усе багатство і розмаїття проявів нашої екзистенції. Однак, своєю популярністю в колах численних симпатиків, поціновувачів та фахівців, він завдячував, передусім, міському краєвидові. Живописні  відтворення рідного міста.  хвилюють філософічністю  творчої думки, асоціативністю емоційних зв’язків. Художник змальовував   “психологічні портрети” близьких серцю архітектурних мотивів рідного міста.  Ці полотна дихають нестримною закоханістю автора в  домівку, де промайнуло дитинство, пролетіла юність, де зустрів зрілість.

            Творчий потенціал В.Приходька виразно окреслюється  і в сюжетному живопису. Його оповідні композиції – це особливий світ, умовно-узагальнений у формі і кольорі, однак живий і реальний за емоційністю і настроєм , за своєю змістовною наповненістю. Просвітленою настроєвістю і ліричними інтонаціями полонить  серія живописних полотен під умовною назвою “Гармонія”, що увічнюють образ закарпатської жінки – Мадонни і Берегині, трудівниці і  вірної подруги, ніжної коханої і до безтями люблячої матері.

Варіювання різних теми залишалося для нього нескінченним доти, допоки не вичерпувались  його образні та малярські рішення, доки не створювалася  композиція, яка б задовільняла його внутрішній прискіпливий  художницький голос.

І підсумок і творчий зачин.

      Початок нового року - пора підведення підсумків зробленого за минулий рік і визначення напрямків подальшої діяльності у новоріччі.

      У філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» діє книжкова виставка «І в час воєнної негоди книжкова нива наша родить». На ній представлено книги закарпатських письменників, що вийшли у 2023р. Разом із цією експозицією народний літературний музей у залі ЗОХМ ім.Й.Бокшая організував ще одну цікаву експозицію - про творчу співдружність письменників Закарпаття із їх побратимами по слову українськими письменниками Словаччини, зокрема Пряшівщини під назвою «Від книжкового фестивалю «Карпатська ватра» в Ужгороді – до фестивалю «Українська книга в Пряшеві». Упродовж багатьох років ці акції сприяють творчій співпраці, обміну новими виданнями, спілкуванню із науковцями, бібліотечними працівниками, студентами.

    На виставці представлено найновіші видання творів пряшівчан - прозаїків Івана Яцканина, Йосифа Шелепця, Василя Дацея, Йолани Голенди, Єви Олеар, збірки поезій  Степана Гостиняка, Марусі Няхай, Мілана Регули, Ірини Мацко та ряд інших книг.

    Привертають увагу всі чотири номери за 2023р. журналу «Дукля», на сторінках якого вміщено 11 публікацій творів закарпатських авторів.

    На виставці також представлено практично всі минулорічні номери газети «Нове життя», на шпальтах якої з номера в номер висвітлювались тривожні дні і ночі палаючої в огні війни України.

    Зазначена виставка свідчить про плідне літературне добросусідство, творчу співпрацю українських письменників нашого краю і Пряшівщини та про її важливість надалі.

В.Чорногор

БЕЦА ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ

(1949-2013)

      Мистецька громадськість Закарпаття цьогоріч відзначає 75-річчя від дня народження Василя Беци. Малярські праці Василя Беци характеризують його як художника тонкої поетичної камерної теми, не випадково його улюбленими мистецькими сюжетами були  витончені жіночі портрети, ліричні натюрморти з зображенням тендітних примхливих  квітів,  романтично забарвлені краєвиди, сповнені неясних натяків і недомовленостей.  Митець виділяв із потоку життя те, що хвилювало і збуджувало його творчу уяву. Прикметні якості цих мистецьких праць - особлива делікатна палітра, творена відтінками стишених, ”угамованих” кольорів, елегантна малярська пластика, вишукана гра фактурних співвідношень.

      Небайдужий до найрізноманітніших проявів буття, Василь Беца засобами мистецтва прагнув зрозуміти і осягти життя. Його художницький погляд був сповнений змісту поета-філософа, що відкрив свої особистісні життєві і мистецькі істини і намагався  представити їх світові.

     2013 року обірвалося мистецьке соло художника, та твори митця живуть, прикрашають музейні збірки та приватні колекції поціновувачів захоплюючи  вишуканою естетикою малярського вислову.                                                                                    

Василь Сідак – Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2008 року

     2024 рік – рік 210-річчя від дня народження славетного Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. До цієї дати в березні поточного року в країні, яка веде справедливу боротьбу за свою незалежність, готується чимало масових та просвітницьких заходів. Цей ювілей Великого Кобзаря – привід ближче познайомитись з Лауреатами Державної, а тепер Національної премії імені Тараса Шевченка. Закарпатська земля дала добрий врожай на ниві культури, літератури та мистецтва. Знайомимо із творчими портретами своїх носіїв високого титулу Лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка. Ім’я Василя Сідака (нар.1947) – художника, скульптора, різьбяра, майстра народного мистецтва України добре відоме в Україні та за межами нашої країни.

    Член НСХУ з 1999 року, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка з 2008 року, Лауреат обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі (2007 рік) -  Василь Сідак – наш земляк із села Середнього. Його мала Батьківщина – мальовнича гірська Воловеччина. Тут художник народився в селі Жденієво 10 січня 1947 року. Стрімкі полонини, загадкові смереки дитинства розбудили творчу уяву і фантазію Василя. Рано захопився народним мистецтвом, різьбленням, конструюванням. Відчувши потяг до роботи з деревом, обрав різьбярство своїм фахом. Професійну освіту здобував у єдиному в Закарпатті Ужгородському училищі прикладного мистецтва. У 1968 році з успіхом закінчує цей навчальний заклад. В. Сідак одержав диплом художника – майстра з художньої обробки дерева. Після служби в лавах радянської армії спробував себе у викладанні різьбярства у спеціальному фаховому училищі. Працюючи над творами – взірцями сувенірної продукції, Василь Сідак не полишав своєї мрії про повновартісний самостійний авторський твір дерев’яної пластики.

    Творчість чудових учителів Івана Гарапка, Михайла Поповича, Василя Свиди розкрила йому народні витоки скульптурного образотворення. Особливо цікавила Василя Сідака технологія та специфіка створення круглих скульптур та рельєфів. З роками художник реалізується як майстер у стилізації художнього узагальнення.

    Мистецький доробок талановитого різьбяра з часом стає концептуально цілісним, хвилююче-життєвим та актуальним. У реалізації задуму автора особливої ваги набувають акценти та деталі, що дуже близькі за проявом до народної творчості. Не просто постать, а ціла галерея фігур, а також анімалістичні образи, наділені певними конкретними рисами та вагомими художніми завданнями. Поява їх у творчості Василя Сідака логічно і чуттєво вмотивована.

    Своєрідна філософія скульптора – постійний, тривалий Рух: до мети, до народу, до ідеалу. Динаміка розвитку людини на Землі через глибину постаті Ісуса Христа – джерело тривалих уважних роздумів-розмірковувань В. Сідака над Істиною, Добром, Життям. І раптом, несподівано для глядачів, представлена у скульптурних рельєфах панорамність чотирнадцяти «стацій» - зупинок в дорозі до Голгофи. Твори ілюструють індивідуальне авторське сприйняття християнських цінностей, їх апробацію у власному сакральному житті. Образи Ісуса Христа, Діви Марії, Вероніки, віруючих, створені у цьому циклі, співвідносяться з євангельськими фабулами. З виразною драматичністю та експресією виконані сцени останньої земної ходи Ісуса. Падіння, рани, сльози, кров означили цю мученицьку стезю. Пластика фігур та особлива ритміка рельєфних площин дуже реалістично передають відтворені автором, глибоко обдумані і прожиті серцем трагічні події з історії становлення і утвердження християнства.

     Мотив усієї творчої біографії художника – міцно триматися вивіреного рідним народом шляху. В. Сідаку це вповні вдалося. Успіх супроводжує творчі пошуки скульптора від виставки до виставки. 1995 рік приніс автору мистецьку премію ім. Данила Щербаківського, звання майстра народного мистецтва України, у 2003 році отримав премію Катерини Білокур.

    Майстер-різьбяр відомий і за межами нашої країни. Твори його прикрашають храми Польщі , Угорщини (статуя угорського короля Іштвана і місті Тая), Білорусії.

     Творчість Василя Сідака є щирим мистецьким даром рідному краю, його працьовитим людям, своїй сім’ї. Традиції і сучасність – це звучить у станковій пластиці обдарованої щастям творення людини, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка Василя Сідака упродовж його творчого життя в сучасному мистецтві Закарпаття.

     Творчість Василя Сідака – художньо-образне втілення ідеї національного буття в дерев’яній пластиці. Його твори пройняті щирістю, етнічним ментальним баченням. Різьбяр витворив світ не бутафорним, а наповненим живим струменем безконечності життя, привабливою радістю і смутком…Один із творів дерев’яної пластики зберігається у колекції Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Вітаємо заслуженого художника України Антона Ковача з днем народження та Новим роком!

                                           Різдвяно-новорічні розваги

                У святочну пору на вечірніх зібраннях молоді влаштовували театралізовані забави з горбатою бабою та раком. Бабою одягався парубок у вивернутий кожух, під який на спину накладали «горб» (подушку чи хустку з клоччям), голову замотували в якусь онучу, лице обмащували сажею, в руку давали кийка. Спочатку веселилися в хаті, потім висипали на вулицю. Треба було когось налякати, тому йшли в протилежний куток села, де на бабу чекав «горбатий дід». Баба гучно віталася з ним і розпочиналася гулянка спільна. Співали та одягалися в рака:

Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком,

А морквина з буряком,

А дівчина з козаком.

31 грудня святкували свято Маланки.

У цей день треба було бути щедрим. До святкових страв зазвичай входили різноманітні пироги, книші, гречані вареники – із сиром, грибами, маком. Ними обдаровували щедрувальників. Проте існувало застереження: на Новий рік нічого не пекти, бо цілий рік тебе пектиме. Свинина на новорічне свято не була обов`язковою. Іноді на Маланки знову варили другу кутю. В такому разі вечір останнього дня року називається щедрою кутею.

Юрій Герц «Маски».

Юрій Герц «Коляда по селу».

«Закарпатський епос Володимира Микити».

Презентація журналу «Антиквар» №132.

Рік, що відходить з планети, вінчається прекрасним масовим заходом у залах ЗОХМ ім. Й. Бокшая. Напередодні Нового року 2024 відбулася презентація журналу «Антиквар» №132 «Закарпатський епос Володимира Микити», присвячена народному художнику України, академіку НАМУ, лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка Володимиру Микиті (1931 р.н.).

Як проголосила у своєму виступі головна редакторка журналу «Антиквар» Ганна Шерман: «Ідея була така – Володимир Микита – епоха. У його житті – щасливе продовження великих закарпатських митців. Цей феномен митця є глобальним. Микита – діючий майстер закарпатської художньої школи». Запрошеною редакторкою номера є Олена Юрченко-Микита, донька мистця, мистецтвознавець. Вона розповіла про реалізацію проєкту цього номеру журналу, як все народжувалось і було.

Виступили автори різних розділів та статей журналу, присвяченого Микиті: Франциск Ерфан – директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая, лауреат премії імені Імре Ревеса,

Олена Приходько, заслужена діячка мистецтва, завідуюча експозиційним відділом музею,

Михайло Сирохман, художник-графік, педагог,

Михайло Приймич, доктор мистецтвознавства, проректор з наукової роботи Закарпатської академії мистецтв,

Вікторія Манайло-Приходько, завідуюча філіалом «Меморіальний будинок-музей Ф.Ф. Манайла»,

відомий лікар та колекціонер Юрій Небесник,

директор Мукачівського замку «Паланок» Михайло Белеканич,

меценат Мирослав Балдіс. Вони акцентували на ролі та місці народного художника України Володимира Микити в культурі нашої країни та закарпатській школі живопису зокрема. Спогади Володимира Микити були не тільки біля мікрофону в залі музею. У своєму 92-річчі Микита постав як історик мистецтва та укладач власного життєпису у 132 номері журналу.

Атмосфера була святкова і родинна водночас, адже упродовж десятиліть  Володимир Микита – «маляр Микита» як він себе сам називає – служить рідному народу і Батьківщині правдою свого мистецтва. І суспільство віддає йому любов та повагу за це служіння громаді та людям. Колектив музею щиро вдячний самому народному художнику України Володимиру Микиті та всім, хто мав дотик до цього передноворічного свята в музеї.

https://www.facebook.com/events/918235719658982/?__cft__[0]=AZXkqUb7cqcsqjOQRp8ZASEj2kdb9HaYn0DH2cpmcOy8oqAIx4xV0_uhqwXg92tvzU7b3VsqdwXbOgI1C0dN5HrV1ilLQIR97FpnBU1Pp9RgvSWrnY-eyBo5rkT4d-5YwjMUEGEyn73H8ba9Ia_Ct5_dGdkJK_Pk-xr7qKzpHpN-UlP0Ju-lHPMmkf7Bszjcn8w&__tn__=-UK-R 

https://www.facebook.com/events/918235719658982/?ref=newsfeed&__cft__[0]=AZXkqUb7cqcsqjOQRp8ZASEj2kdb9HaYn0DH2cpmcOy8oqAIx4xV0_uhqwXg92tvzU7b3VsqdwXbOgI1C0dN5HrV1ilLQIR97FpnBU1Pp9RgvSWrnY-eyBo5rkT4d-5YwjMUEGEyn73H8ba9Ia_Ct5_dGdkJK_Pk-xr7qKzpHpN-UlP0Ju-lHPMmkf7Bszjcn8w&__tn__=H-R 

     Різдво.

     Коли Ангел Господній повідомив радісну звістку про народження Спасителя світу, вмить пристала до нього велика сила небесного війська, що хвалила Бога і промовляла: «Слава на висотах Богу і на землі мир»… Кажуть, що ці ангели були першими колядниками – вісниками приходу на цей світ Спасителя.

   Диво різдвяного фольклору, а саме колядок, полягає в тому, що за простими словами й думками приховується глибоко символічна інформація про світовідчуття людини, пріоритети її буття й мірила моральних цінностей. Найдавніші колядки, записані на українських теренах, осмислюють вічні питання: що ж нам було зі світа початку? – Не було нічого, їдна водонька…

    У фольклорному містичному просторі різдвяного свята, що розгортається між небом та землею, головними осередками буття є родина, господарське подвір`я, поле.

   Увесь великий світ сприймається через селянський вимір. У цьому світі ясне Сонце – господиня, ясен Місяць – сам господар, дрібні зірки – їхні дітки, а за плугом ходить сам Господь Бог. На таку родину, чия власна праця є умовою її існування, закликали достаток, успіх, багатство й щастя: щоб і корови потелились, і телята народились, і грошей як полова, і жінка чорноброва.

   Чутливі до всіх перипетій життя, колядки увібрали в себе нездоланну віру в допомогу Спасителя, який здійме всі окови, зішле свободу нашому народу. І до самого кінця різдвяного часу від хати до хати лунало радісне звіщання.

   Яскравий прикладом відображення у мистецтві теми Різдва та різдвяного фольклору є творчість народного художника України Ф.Ф. Манайла (1910-1978). Художник використовує філософічну складність компонування численних сцен свята. Для передачі і визначення категорії часу, його плинності, лінійності та ритмічної пульсації використовує найбільш гармонійну у нашому Всесвіті геометричну фігуру – коло. На Землі усе йде по колу, адже циклічний ритм життя рухається по колу. Тому люди на іншій півкулі зображені вверх ногами, тобто навпаки. Пращури називали Сонце Колядою. Воно йшло колом навколо уявної Землі. Без сумніву, Манайло знався на астрономії і проходження через певні параметри зоряного неба ряду світил в певні пори року відображені у його творах «Коляда» 1968 рік та «Коляди» 1969 рік. Ф. Манайло зображає ідеальний світ ідеальної людини. Доказом цьому служить заповнений живописний простір твору Коляди. Аналогічно до народних вишивок – символів, митець використовує символіку інформаційних блоків для відтворення різдвяного таїнства. Сакрал життя пульсує між дзеркалами добра і зла – так вірував народ.

22 грудня у Закарпатському обласному художньому  музеї ім. Й.Бокшая відбувся концерт "Пісенні орнаменти" студенток 1-го курсу Ужгородського музичного фахового коледжу ім.Д.Є.Задора, спеціалізації "Спів". Клас викладача Славець Людмила Іванівна.

Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва імені Імре Ревеса щорічно організовують виставку в час адвентського періоду під назвою «Зимовий Вернісаж». Вже більше 10-ти років традиційна виставка експонується у Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая. У виставкових залах музею відвідувачі можуть побачити понад 60 робіт від 23 художників.

У залах намагалися представити художні роботи, твори в тематичних групах. У головному залі стіни здебільшого прикрашені пейзажами, портретами та натюрмортами в стилі «Закарпатської школи живопису» (представлені роботи художників: Яноша Кліси, Тіберія Віллашека, Франциска Ерфана, Петра Матл, Степана Шолтеса, Роберта Товта, Золтана Гоголи, Ендре Гіді -старшого ), тут бачимо зміну пори року в роботах художників, які представляють прекрасний букет тем природної краси Карпат. Також у цьому залі можемо побачити скульптуру художника Петра Матла - архангела Михаїла, та керамічні скульптури із зображенням жіночих фігур Ендре Гіді-старшого.

У другому залі музею можемо побачити роботи представників абстрактного та

нефігуративного мистецтва (представлені роботи художників: Маргарити Берец, Василя Сочки, Наталії Грабар, Аттіли Коприва, Олівії Жігов, Яна-Павло Романа, Влада Габди, Ноемі Русин, Еріки Калитич) та групу робіт малої пластики. У цьому залі представили свої роботи переможці Премії Імре Ревеса, і Стипендії RIT 2023-го року: керамік і графік Наталія Грабар та скульптор Ян-Павло Роман. Запрошеним гостем на виставці був переможець минулорічної Стипендії RIT Ноемі Русін.

Третій, кутовий зал може бути тематично розділено по діагоналі: одна сторона представляє сакральні роботи Юрія Дікуна та Яноша Рейті, поруч з ними повітряні скульптури Ласло Сочки служать перехідними до живопису та графіки, що демонструють душу лісу або зміну кольору лісу та дерев (представлені роботи художників: Дикун Юрія, Яноша Рейті, Василя Сочки, Роберт Товт, Агнеш Кулін). І в останньому залі ми знаходимо декоративні розписи та ілюстративно – графічні твори (роботи художників: Чобо Куташі, Олівії Жігов, Ендре Гіді - молодшого, Агнеш Кулін, Габора Гомокі, Юрія Дикуна, Ендре Гіді – старшого, Яноша Рейті).

Бажаючі можуть відвідати виставку до 22-го січня 2024-го року.

Святий вечір.

    Минуло понад 2000 років, як за християнською легендою, «Син Божий народився». Вмирали і народжувалися покоління. Історія рухається вперед, але Різдво Христове залишається вічним.

    Святвечір…

    Страви мають бути пісними.

    Не можна лаятись, сперечатись, карати дітей.

    Добре би було повернути всі борги, забути всі кривди.

    Вечеря починалася із запалення воскової свічки.

    На столі 12 страв пісних.

    У хату приходять померлі родичі.

    Тому обов`язкова ритуальна страва – кутя. Її готували на Святвечір, іноді – ще й на Новий Рік, та на вечір перед Водохрестям.

    До куті додавали меду.

    Варили вареники, пироги, пампушки, коржики, качечки.

    Духовність Різдва – у оновлені Світу. Одвічний таємничий акт заповнення порожнечі…

    Хто з людей не мріяв бути заможним? Добробут може принести вовна, хутро, вивернутий кожух, прядиво – волохате, не голе й не убоге. На Закарпатті ґаздиня одягала вивернутого кожуха, коли саджала у піч різдвяний обрядовий хліб – крачун (його не можна було брати голими руками).

    Хліб на столі вважався першою ознакою гостинності.

 Людмила Біксей.

І в час воєнної негоди писемна нива наша родить.

        У переддень обласного свята-виставки «Книга-фест 2023» у філіалі Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» відбулось зібрання шанувальників художнього слова, письменників, видавців, науковців з нагоди відкриття виставки видань закарпатських літераторів та їх колег-українських творців художнього слова із Пряшивщини, що вийшли в світ у 2023році.

22 грудня 2023р. у філії ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» відбудеться презентація книги «Сім художників Закарпаття єврейського походження», автор - Олена Меленевська, старший науковий співробітник музею Шолом-Алейхема (музей історії м.Києва). Презентація книги супроводжується камерною експозицією творів Наума Рєпкіна та Олександра Федяєва. Запрошуємо всіх поціновувачів мистецтва на зустріч з автором книжки.

Початок о 14.00.

тематична виставка

КОЛЯДА

у творах Ф. Манайла

Втілення поетичного фольклору  є  одним із  головних завдань творчої програми Федора Манайла. Адже основа його мистецтва, генеза його творчої індивідуальності насамперед в органічному, найтіснішому зв’язку зі  світоглядом, мистецтвом, культурою краян. Він зумів зберегти  міцні духовні зв’язки з прадавньою живучою системою народних звичаїв, обрядів, уявлень і перекласти їх мовою  модерних образотворчих засобів.

18 грудня, у великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбувся відкритий концерт студентів 1-4 курсу Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д, Задора. Звучали різні за жанром твори - від народних пісень і щедрувань до класичних творів. Концерт складався з двох частин.

18 грудня, у великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбувся відкритий концерт студентів 1-4 курсу Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д, Задора. Звучали різні за жанром твори - від народних пісень і щедрувань до класичних творів. Концерт складався з двох частин.

Дуже символічно та знаково, що у цей день - 14 грудня - попри п`ять повітряних тривог над територією всієї України відбувся благодійний концерт студентського хору Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д, Задора під назвою "Україно - квітко моя". Звучали різні за жанром твори - від народних пісень і щедрувань до класичних творів.

14 грудня 2023 року, об 11:00 у каплиці Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбулася молитва за Україну, за здоров`я та силу всіх громадян та воїнів, які захищають Батьківщину. Панихида за померлими воїнами, родичами, тими, які в полоні, поранені, що пропали безвісти, молебень за упокій загиблих воїнів, захисників України. Службу провів отець Ростислав. Вічна пам`ять Героям!

Вихованець Ужгородського художнього училища та Одеського педінституту (факультет образотворчого мистецтва) В.Гангур вже свої перші самостійні кроки в царині образотворення починав з формування власного стилю, свідомо “обминаючи” формальні запозичення та сторонні впливи. Він швидко виозначився як  митець з  власним спектром сюжетно-тематичних зацікавлень, особистісною системою малярських візій  та образно-настроєвих тлумачень. Уродженець живописної Хустщини, він, як і більшість митців Закарпаття, захоплювався одним з найпопулярніших в краї жанрів -  краєвидом. В своїх пейзажних композиціях живописець, душа якого була відкритою красі і гармонії світу, незмінно демонстрував глибоку духовну традиційність, укорінену в напрацюваннях корифеїв закарпатського малярства, поєднуючи її з особистісним світовідчуттям, і індивідуальними формами зображальної лексики. 

В обласній бібліотеці для дітей та юнацтва відбулась презентація нової книги відомого українського дитячого письменника-казкаря Василя Шкірі «Пригоди бджілки Джавеліна та її друзів». Василь Васильович від щирого серця подякував й Літературному музею. Тепер колекція В.Шкіри стала ще вагомішою.

Серед нових книжкових експонатів літературного музею збірка антологій поезій польських поетів Леопольда Стаффа, Владислава Бронєвського, Юліана Тувіма, Константи-Ільдефонса Галчинського, які переклала  на українську мову Олександра  Козоріз та переклад повісті видатного польського письменника Яна Парандовського «Сонячний годинник», теж у перекладі Олександри Козоріз.

Обидві книжки вийшли в серії «Між Карпатами та Татрами»  (№№36,39), засновником якої є  кандидат філологічних наук, доцент кафедри словацької філології УжНУ, член Національної Спілки письменників України Тетяна Ліхтей.

Зазначені книги, як і інші подаровані музею видання складуть книжкову виставку під орієнтовною назвою «Дорогу до читача продовжуємо спільно». 

Учора,  7 грудня колекція філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» збагатилась книжковими новинками, які подарували їх автори.

Всупереч усіляким труднощам з-під пера письменників, науковців, журналістів, перекладачів краю виходять нові цікаві книги.

Доктор історичних наук, професор УжНУ, член Національної Спілки письменників України Сергій Федака із дарчим написом подарував музею унікальну книгу «Державотворчі процеси у Карпатській України (1938-1939). Хронологія подій. Бібліографія. Її він написав у співавторстві зі своїм колегою – доктором історичних наук, професором, колишнім ректором УжНУ Миколою Вегешем.

Книжкові подарунки від Олени Пекар

      Як уже повідомлялося, в обласній дитячій бібліотеці з великим успіхом пройшла презентація нової поетичної збірки для дітей «Сонечко і лошатко» відомої закарпатської письменниці Олени Пекар. Присутні на цьому святі поетеса і педагог Оксана Синьоока, видавець Олександра Гаркуша, представниця Ужгородського клубу «ZONTA» Олена Біланіна, завідуючий філіалом Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» Василь Густі, працівники зазначеної бібліотеки подякували авторці за чудовий подарунок дітям, який вони отримали дуже доречно – напередодні Святого Миколая.

      Підтвердженням сказаному були дуже щирі, талановиті виступи учасників дитячої театральної студії Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка» та учнів 2-А класу Ужгородської ЗОШ №1 на урочистостях уперше прозвучала пісня «Ішов лісом їжачок» (автор музики вчителька Ужгородської ЗОШ № 1 Наталія Пуля).

     Олена Василівна Пекар у відповідь щиро подякувала присутнім і подарувала авторський примірник із підписом обласній дитячій бібліотеці,  Ужгородській ЗОШ №1, обласному ляльковому театру «Бавка» та філіалу ЗОХМ ім. Й. Бокшая « Народний літературний музей Закарпаття».

     До речі, як наголосив Василь Густі у народному літературному музеї уже є ціла колекція книг Олени Пекар. Збірка «Сонечко і лошатко» належно збагатять її кількісно і якісно.

     А через день, 06 грудня, у свято Миколая Олена Пекар подарувала Народному літературному музею ще одну свою книжку – збірник поезій «Симфонія життя», яка вийщла в ці дні в Ужгородському ТОВ «Патент». Автор передмови Василь Густі.

Дорогі захисники і захисниці! Сердечно вітаємо із Днем Збройних Сил України!

Впевнені: Небесне воїнство, всі сили світла переможуть темряву, а Архістратиг Михаїл героїчно поборе підступного змія.

    Мистецьке привітання від художнього музею – ікона 17 століття роботи Іллі Бродлаковича з Мукачева з зображенням Архангела Михаїла «Архангел Архистратиг Михаїл» з колекції нашого музею. Слава Україні! Героям Слава!

Книга єднає покоління

Філіал ЗОХМ ім. Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» бере активну участь у Всеукраїнській інформаційно-просвітницькій тематичній  акції «Національний тиждень читання», яка триває з 4 грудня 2023р.

У її рамках відбулась Літературна година з учнями Ужгородського ліцею ім. Василя Гренджі-Донського. Завідувач музею, письменник Василь Густі розповів присутнім про особливості літературного процесу на Закарпатті, вагомий внесок майстрів художнього слова краю у духовну скарбницю України. Літературна година пройшла у формі своєрідної екскурсії. Присутні називали пам’ятки, барельєфи, меморіальні дошки, встановлені на честь письменників різних поколінь і часів - від фундаторів української  літератури на Закарпатті у 1920-1930-і роки Василя Гренджі-Донського, Федора Потушняка, Августина Волошина – політичного діяча і письменника та інших -  до видатних майстрів слова сучасності - лауреатів Національної премії України ім.Т.Шевченка Івана Чендея, Петра Скунця, Дмитра Креміня… А далі йшла  розповідь про їх творчість і вагомий внесок у творення і розбудову незалежної України. На таких прикладах учні  переконувались наскільки  вітчизняна книга консолідує українське суспільство, людей різних поколінь.

Учителька української мови і літератури Терезія Сокач щиро подякувала від імені своїх учнів за цікаву і змістовну зустріч.

У ці дні передбачені у Народному літературному музеї такі ж літературні години із учнями й   інших навчальних закладів м.Ужгорода.

                                                                                      Василь ГУСТІ

        „Кожний твір – це сповідь, духовне одкровення митця” – в цих словах закарпатського художника Атанаса Фединця, другою батьківщиною якого стала угорська земля, з якою міцними узами була пов’язана його родина, криється сенс його креативності. Безхитрісні і чистосердні, по дитячому щирі і відверті, приязні і добрі полотна живописця, медика за освітою, полонять численних поціновувачів його таланту. Незаперечним є ствердження, що лікар зцілює тіло, а художник – лікує душу. Поєднання цих високих талантів, цих шляхетних чеснот у одній особі – то великий дар Божий, велика милість Творця.

         Атанас Фединець народився на Закарпатті – „Сріберній Землі”, як тоді поетично називався цей чудовий мальовничий край, у сім”ї знаного хірурга Олександра Фединця. Здобувши вищу медичну освіту, він сформувався, як різнобічно обдарована особистість у творчому інтелектуальному середовищі невеличкого міста Ужгород, відомого на той час своєю європейськістю на теренах Радянського Союзу. Він приятелював з відомими художниками, артистами, поетами, музикантами, що значною мірою сприяло становленню і розвитку його індивідуального естетичного світогляду. Від зачатку Фруці (творчий псевдонім митця, яким він підписує свої твори) захоплювався художньою фотографією, досягши в цій царині значних професійних успіхів, демонструючи свої праці на найвищих європейських фотофорумах.

       Образотворче мистецтво, серед якого Фруці зростав, адже родинний будинок був наповнений витворами кращих взірців крайового живопису, стало органічною часткою його життя. Сам захопився малярством уже в зрілі роки, коли приїхав до Угорщини на постійне місце проживання у 1980 році. Хто зна, може ностальгійні спогади про манливу принаду карпатських краєвидів, серед яких промайнуло дитинство, пролетіли юні роки і прийшла пора змужання, стали для нього джерелом натхнення. А може нові враження  від безкраїх степових ландшафтів та чарівність затишних придунайських місцин надихнули його на творчість, спонукали взятися за фарби, аби втамувати спраглу до краси душу. Як би там не було, але малярство стало суттю і змістом його життя. Кожну вільну хвилину він проводить за мольбертом із пензлем в руці. Художнику не бракує фантазії. У його творчій уяві народжується безліч ідей – звичних і несподіваних, інтригуючих і розважливих, бентежних і заспокійливих.

      А.Фединець пробує себе у різних жанрах: з успіхом працює у мистецтві портрету, є автором талановито написаних пейзажів та натюрмортів, сміливо береться за вирішення непростих образотворчих завдань живописної сюжетної оповіді. Портретна галерея митця позначена глибоким психологізмом образів. Основну увагу художник приділяє погляду, очам моделей, у яких віддзеркалюється внутрішній світ, характер портретованих – зосереджених і мрійливих, веселих і сумних, скромних і зверхніх, добрих і не дуже... Автопортрети живописця – це чистосердні сповіді перед глядачем, в них висвічується напружене творче  життя художника, людини, що вміє глибоко співпереживати горе ближнього, тішитися його радостям, людини, що усвідомлює високість місії творця.

       Як і портрети, краєвиди та натюрморти живописця захоплюють своєю емоційною наповненістю. Небагатослівні  та лаконічні вони позначені особливою виразністю силуетного письма, декоративною організацією картинної поверхні.

       У сюжетних композиціях автор послуговується мовою знаків і натяків, символів і алегорій, метафор і гіпербол, щоразу слушно добираючи суголосну творчій ідеї зображальну стилістику, демонструючи при цьому добру обізнаність з мистецькими набутками провідних майстрів сучасної образотворчої культури.

        У ранніх мистецьких спробах А.Фединця виразно простежується відгомін художніх традицій закарпатського малярства, чітко прочитуються творчі орієнтири та стильові запозичення. Втім, це ні в якому разі не знижує естетичної якості авторських робіт. Творчі звернення до  зображальної лексики  старших колег - Ф.Манайла, А.Кашшая, А.Коцки, В.Микити шліфували художній смак, були добрим вишколом на шляху до власних мистецьких відкриттів. Неповторність живописного мовлення Фруці - у поєднанні, здавалося б, несполучних ознак: вправної фаховості і формовияву наївного народного мистецтва. Автор беззупинно експериментував – формою, кольором, фактурою. За його твердим переконанням, художник закінчується там, де припиняється творчий пошук. 

Мистецтво Миколи Медвецького – відомого закарпатського майстра пензля, художника високо професійного, вирізняється своєю поглибленою аналітичністю, інтелектуальністю,  особливою виваженістю і добірністю образотворчого мовлення.                     

Народжений в Ужгороді  в освіченій інтелігентній сім’ї, він після закінчення Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, разом з дружиною, талановитим живописцем Едітою Медвецькою повертається в рідне місто. Подружжя  стає органічною часткою  творчого  життя краю, їх мистецька присутність в товаристві закарпатських художників  стала знаковим з’явленням  в розвою крайової   художньої школи .

   Помітна віха передріздвяного календаря - свято Миколи Зимнього. Від покоління до покоління передавали оповіді про святого. Переказували, що за свою благочинність він отримав від Бога дар постійно й невидимо перебувати серед людей, чинити справедливість і допомагати у біді. Микола Чудотворець сприяє усім, хто потребує його ласки, своїми молитвами він угамовує бурю на морі, рятує хворих, він піклується не тільки про людей, а й про тварин. У нас поширена західна традиція обдарування не лише дітей, а й дорослих від імені Миколая. На свято випікають миколайчики-тістечка. Їх разом з різкою ставили під подушку. Від Миколи всі починали готуватися до Різдва.

      В образотворчому мистецтві існують дві традиції зображення святого Миколая: східна (в іконописі) та західна (в релігійному живописі). В східній традиції Миколай зображається стареньким дідусем, з борідкою та доброю усмішкою. Святий Миколай західної традиції в історії живопису є носієм релігійної традиції більше ніж соціальної. 

                                                                                                                                                                      Людмила Біксей

Разом із завідуючою експозиційним відділом художнього музею, заслуженою діячкою мистецтв Оленою Приходько та співробітником Юлією Лагуновською зробили вітрину передноворічного продажу виробів ручної роботи талановитої майстрині з Ужгорода Тетяни Фолівчук. Кошти від продажу спрямовуємо на ЗСУ. Безмірно вдячні всім, хто завітає до музею і вподобає собі зручну і гарну річ. Дякуємо Тетяні за колекцію. Слава Україні! Героям Слава!

Молоді і талановиті члени збірної України з програмування  відвідали Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая. У складі збірної: Олександр Міцо (Ужгород), Марина Надточій (Кременчук), Андрій Басов (Київ), Степан Сілак (Київ), Максим Федорчук (Житомир). Традиції Києво-Могилянської Академії - живуть і процвітають: освічена та культурна нація - багата нація! Бажаємо успіхів членам збірної команди України з програмування.  

Вгадайте, що робить 29 листопада заступник директора з господарської роботи ЗОХМ ім. Й. Бокшая Роберт Гонда? 

- Готується до свята Святого Миколая. Шукає  в мережі традицію зображення західного - католицького - та східного - православного образу найпопулярнішого серед дітей і дорослих святого. Закарпатський обласний художній музей готує на свято багато сюрпризів. 

Сьогодні у залах Закарпатського художнього музею ім.Й.Бокшая була проведена екскурсія для студентів третього курсу, економічного факультету, Ужгородського національного університету. Тема зустрічі "Креативний потенціал Закарпаття".

У рамках співпраці ЗОХМ ім. Й. Бокшая та історичного факультету Ужгородського Національного університету. Представники художнього музею взяли участь у розширеному семінарі - попередньому захисті дисертації на здобуття ступеню доктора філософії Кузьми Вікторії Владиславівни на тему "Розвиток музейної справи на Закарпатті у 20 столітті". Матеріали дисертації одержали підтримку та схвалення від усіх представників музеїв, що взяли участь у семінарі. Дисертація спрямовується на державний захист. 

Виставка творів декоративно-прикладного мистецтва Федора Манайла у залах меморіального будинку-музею художника.

Листопад, 2023 р.

У зв`язку з відзначенням 21 листопада поточного року Дня Гідності та Свободи і 10-ї річниці Революції Гідності сьогодні, 23 листопада 2023 року, об 11:00 у каплиці Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбувся молебень за упокій загиблих Героїв Небесної Сотні, захисників України, які загинули у російсько-українській війні. Службу провів отець Ростислав. Вічна пам`ять Героям!

До 10-ї річниці Дня Гідності експозиція Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая поповнилась цінним і високоякісним (з огляду на мистецьку вартість) твором засновника крайової професійної пластики Василя Івановича Свиди «Важкий хліб минулого», виконаний в техніці кераміка та різьблення по дереву. Великоформатна композиція розміром у понад три метри зайняла своє гідне місце на експозиційному майданчику першого поверху. Відвідувачі мають можливість ознайомитись з твором, який вперше експонується і зустрічає музейних поціновувачів мистецтва.

       Пластична композиція автора занурює глядача у історичне минуле Закарпаття і розкриває цікаві і колоритні сценки життя і побутування наших земляків, вияснює їх національну самобутність.

<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/post.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Firene.lyagul%2Fposts%2Fpfbid0atAdnHHAjgVtHHyTWx7gru2aBMCyY7yr39N5DS7E95K4tDThPJ1HYL3FqeHYc5kNl&show_text=true&width=500" width="500" height="729" style="border:none;overflow:hidden" scrolling="no" frameborder="0" allowfullscreen="true" allow="autoplay; clipboard-write; encrypted-media; picture-in-picture; web-share"></iframe> 

Шановні відвідувачі!

Графік роботи Меморіального будинку-музею народного художника України А.Коцки наступний:

Вівторок-Субота з 10.00 по 18.00

Неділя, понеділок - вихідні дні

(каса музею працює до 17.30)

ЕМІЛЬ ГРАБОВСЬКИЙ

(1892-1955)

            Еміліан (Еміль) Романович Грабовський увійшов в історію українського образотворчого мистецтва як оригінальний пейзажист і графік, як проникливий лірик, що оспівав красу закарпатських гір і долин. Його витримані в ніжній колірній гамі, багаті відтінками живописні роботи, реалістичні рисунки — найкращий доказ любові їхнього автора до рідного краю. Кількасот творів Грабовського правдиво відображають типові риси закарпатської природи, розкривають глядачеві її своєрідну красу.

«Літа цвіли не просто цвітом…»

    У четверг, 16 листопада 2023р. у філіалі ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» відбулась презентація книжки Юлії Драгун «Духовний хліб ніколи не черствіє». Вона вийшла в світ у видавництві «Карпати». Це книга притч, які варто прочитати і дітям, і дорослим, бо в кожному творі щирість, доброта, людяність – все те, що потрібне, аби вижити і жити у ці непрості часи.

До цієї події у Народному літературному музеї розгорнуто книжкову виставку «Літа цвіли не просто цвітом, а проростали у труді». Її склали видання із щедрого доробку Юлії Драгун, який вона залишила шанувальникам художнього слова. Виставку збагатили фотографії, на яких Юлія Юріївна у колі юних читачів на Тячівщині, Виноградівщині, в Ужгороді.

Про життєвий і творчий шлях Юлії Драгун вели мову: завідувач Народного літературного музею Закарпаття, письменник Василь Густі, редактор книги Борис Кушнір, директор видавництва «Карпати» Віктор Браславець, заступниця директора з наукової частини ЗОХМ ім.Й.Бокшая Людмила Біксей, заступниця директора обласної бібліотеки для дітей Тетяна Вудмаска.

Справжньою окрасою святкової події стали виступи студентів Ужгородської академії культури, які прочитали кілька притч та учнів 3-В класу Ужгородського ліцею №5: Марійки Дем’янчук, Вероніки Покадинець, Анни Товт, Віктора Данка, Богдана Храп’юка, які талановито інсценували казку Юлії Драгун.

Присутні на презентації книги-чоловік Юлії Юріївни Михайло Іванович, сини Володимир і Михайло, які профінансували видання книги, щиро подякували присутнім за високу оцінку, увагу й повагу до творчості незабутньої Юлії Юріївни Драгун.

Завершилась презентація повідомленням, що родина письменниці, видавництво «Карпати», обласна організація національної спілки письменників України встановили щорічну літературну премію імені Юлії Драгун за кращу книгу для дітей.

Виставка «Кримські етюди Ф. Манайла»

У березні-квітні 1962 р. та червні 1963 р. Федір Манайло лікувався у кримському санаторії «Гірське гніздо» (Алупка). Під час відпочинку художник виконав біля 85 акварельних пейзажів, які умовно об’єднав у серії «Кримські етюди». Якщо умовно арифметично розбити час проведений у санаторії та кількість виконаних етюдів, то виходить, що за день художник малював не менше 2-3 акварелей. Серед акварелей цієї серії є і найдовша графічна робота у творчій спадщині мистця «У підніжжя Воронцовського палацу» 1963 р., розміри якої 160х48 см.

У квітні 1962 року в Алупці на виставці у будинку культури експонував 30 кримських пейзажів. У 1963 році вже більше 50-ти.

За відгуком журналіста І. Неяченко, жителі Криму по-новому побачили рідну природу, не було «знайомої  срібно-зеленої гами, в якій до сих  пір зображали Крим художники, з'явився зовсім новий колорит – сміливий, яскравий, червоно-жовто-синій, фіолетовий”.

«Шедевром Манайла-аквареліста» мистецтвознавець В. П. Павлов назвав «Вітерець» акварельний живопис якого «прозорий і водночас густий. У ньому величезні багатства кольору й тону; їх мінлива гра, химерний біг плям, тіней, бліків, що зливаються у переривисте мереживо неспокійного малюнка».

«Crimean watercolors»

In March-April 1962 and June 1963 Fedor Manailo was treated in the Crimean sanatorium "Mountain Nest" (Alupka). During his rest, the artist painted about 85 watercolor landscapes in the "Crimean Etudes" series. If the time spent in the sanatorium and the number of executed sketches are divided arithmetically, it turns out that the artist painted at least 2-3 watercolors per day. Among the watercolors of this series is the longest graphic work in the creative heritage of the artist "At the foot of the Vorontsov Palace" from 1963, the size of which is 160x48 cm.

In April 1962 he exhibited 30 Crimean landscapes at an exhibition in the House of Culture in Alupka. In 1963 there were more than 50.

            Crimean journalist I. Neyachenko wrote: "Crimeans have seen their native nature in a new way. In Manailo's paintings we do not see the silver-green scale in which artists still portrayed Crimea, a completely new color has appeared - bold, bright, red-yellow-blue, purple ".

The art critic V. P. Pavlov called his watercolor painting "Wind" a "masterpiece of Manayla the watercolorist" whose "transparent and at the same time dense. It has enormous richness of color and tone; their changing game, the whimsical running of spots, shadows, highlights, which merge into a discontinuous lace of a restless pattern.

АДАЛЬБЕРТ БОРЕЦЬКИЙ (1910-1990)

          Сьогодні виповнюється 113 років з дня народження Адальберта Борецького - найромантичнішого і найпоетичнішого творця закарпатської школи живопису, художника-професіонала, допитливого і вдумливого, спостережливого і тонкого, із  неповторною індивідуальністю і власним місцем у сучасному йому художньому житті. Творчий почерк  митця сформувався на основі синтезу класичної спадщини Італії, імпресіонізму Франції, реалістичної школи Західної Європи, загальнозрозумілій образності народної культури Закарпаття - саме тому полотнам Майстра властива схвильована романтичність, ліризм, чуттєвість та інтимність, довірлива інтонація в діалозі з глядачем.

         Майбутній художник народився 14 листопада 1910 року в містечку Убля (нині Словаччина) в сім'ї учителя.  У 1925 році сім'я переїжджає в Ужгород, а Адальберт з 1920 року навчається в ужгородській реальній гімназії. І вже тоді його шкільні зошити заповнені арабесками, малюнками, миттєвими нарисами, карикатурами на знайомих і близьких йому людей. З 1927 року починається його навчання в ужгородській вчительській семінарії, саме на цей час припадає зародження його дружби з А.Коцкою, Е.Контратовичем, З.Шолтесом (вона триватиме усе життя), і саме тоді молоді студенти починають відвідувати вечірню школу образотворчого мистецтва - "Публічну школу малювання", засновану А.Ерделі, Й.Бокшаєм і Е.Грабовським. Упродовж чотирьох років Адальберт осягає таємниці професійної художньої освіти і теорії образотворчого мистецтва. У цей же самий час викладачі вчать адептів свободі самовираження, пошукам індивідуальності та власного шляху в мистецтві. У ці роки він формується і як творча особистість, і як людина з непростим, складним характером, в якому під зовнішнім спокоєм, неквапливістю і толерантністю ховався вибуховий темперамент

       У 1936 році молодий художник показує свої роботи професорові Празької академії мистецтв В. Новаку і розповідає, що мріє продовжити навчання у вищому учбовому закладі. Проте професор відмовляє його від цього задуму, мотивуючи тим, що академічна школа нівелює його надзвичайний природний дар рисувальника "від Бога". Написання контура фігури однією лінією - вища міра майстерності для будь-якого художника, але не кожному це вдається. У Борецького ця майстерність була закладена самою природою і розвинена роками навчання у Публічній школі малювання. У 1937 році за рекомендацією А.Ерделі, в якій Маестро називає молодого художника одним з  найталановитіших живописців Підкарпатської Русі, Адальберта приймають у спілку художників  краю.

        З 1938 року по 1945 рік, через сімейні обставини, Борецький змушений працювати в школі у Великому Бичкові і, незважаючи на велику завантаженість учителя, продовжує багато й плідно працювати і в живописі, і в графіці. Борецький виступає художником з яскраво вираженою індивідуальністю, зі своїм стилем, інтонацією, світовідчуттям. Його роботи пронизані радістю буття, любов'ю до природи, оптимістичним настроєм і, як наслідок цього, багатою колірною гамою і пластичною свободою малюнка. Пейзажі, натюрморти, портрети, сюжетні полотна повні схвильованості і романтизму і, за влучним ствердженням одного з критиків тих років, "Борецький не стоїть на землі, а підноситься над нею на півметра".

           Після закінчення Другої світової війни художник переїжджає в Ужгород, а його сім'я повертається в Словаччину. Борецький бере активну участь в організації Закарпатського відділення спілки художників України, викладає в художньому училищі, бере участь в усіх художніх виставках в Ужгороді та за його межами. І в цей же  час багато працює над сюжетними тематичними композиціями, пише свої відомі натюрморти з польовими квітами на фоні улюблених яскравих декоративних шалей, створює камерні, наповнені глибоким спокоєм і умиротворенням, пейзажі. Саме в перші повоєнні роки написані його знамениті полотна "Вивезення лісу"(ЗОХМ) і "На лісопункті"(ЗОХМ). І саме в них Маестро проявляє себе як прекрасний композитор і тонкий знавець створення багатофігурних полотен. "Вивезення лісу", виконана в зеленому колориті, вражає багатством відтінків і нюансів основного кольору - від майже чорного до прозоро-салатового. Чудова живописна майстерність, монументальний розмах картини, психологічна насиченість загального емоційного тону твору визначає силу його дії на глядача.

       У 1964 році художник назавжди покидає Закарпаття і поселяється в місті Кошице. Він стає вільним художником. Тривало живе в Канаді, де багато працює і влаштовує виставки своїх полотен, мандрує по Європі, їздить на пленери в Швейцарію, а повертаючись додому виконує замовлення, яких завжди було достатньо. Пише  багато натюрмортів, портретів, краєвидів, ню.

      Адальберт Борецький пішов з життя 12 червня 1990 року, не доживши до свого 80-річчя всього декілька місяців і назавжди упокоївся у Словаччині. Художня спадщина митця зберігається у музейних збірках та приватних колекціях багатьох країн світу. Але в Україні художника ніколи не забували. В історії появи і розвитку закарпатської школи живопису Маестро завжди займав особливе і гідне місце. Не пройде і 10-ти років після смерті художника і його роботи поринуть в Україну. Борецький повернеться у своїх творах на улюблену землю. Творчий і життєвий шлях Адальберта Борецького був усипаний швидше шипами, ніж трояндами, але в його натюрмортах назавжди залишилося буяння живих квітів, в його портретах - повага автора до моделі, а в його пейзажах - романтична схвильована закоханість в рідну землю.

Галина Рижова 

75-річчю Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая присвячується

       Цього буремного 2023 року відомий в Україні та Європі науково- мистецький заклад Закарпаття – Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая (раніше – Ужгородська картинна галерея) – відзначає 75 років з дня відкриття. Суспільна увага до музеїв зберігалася завжди, як і до образотворчого мистецтва на Закарпатті. Духовний провідник і науковець Іларіон Свенцицький стверджував, що освічені народи через кращих своїх представників створювали і зберігали музеї для громадян і їх духовного розвитку.

      З матеріалів науковців Краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького очевидно, що «…20 червня 1945 року Народна Рада Закарпатської України серед низки першочергових рішень ухвалила постанову про відкриття в Ужгороді Народного музею. Будівля Жупанату Ужанського комітату (1809 рік спорудження) цією постановою була закріплена за новоствореним закладом культури та науки. У червні 1946 року Народний музей Закарпаття був реорганізований в історико-краєзнавчий музей другої категорії, а обласній владі (тодішньому облвиконкому на чолі з Іваном Туряницею) рекомендовано передати новому музейному закладу будівлі Ужгородського замку». Там знаходилася на той час військова частина, а до того – католицька семінарія.

      Становлення музейної галузі відбувалося у складний повоєнний час, коли Закарпатська область, як і вся країна, переживала надзвичайну економічну і соціальну скруту, коли новій владі доводилось вирішувати безліч нагальних господарських, суспільно-політичних та організаційних проблем» (джерело – «Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею», Ужгород. Іва. 2015, стр. 5-6.

     Історія стверджує, що 50-і роки 20 століття – час створення більшості музеїв світу. На той час у світі відбулась капіталізація виробництв і коштів. Були сформовані і діяли грандіозні колекції світових музеїв, як постколоніальні: у Великій Британії, Італії, росії. Усі урядові та спілчанські  делегації, які приїжджали в наш край з Великої України, були вражені рівнем образотворчого мистецтва в краї. Перед закарпатцями гостро постало питання створення не просто галереї, а музею. Інтелігенція краю докладала зусиль по організації та відкриттю музею. Біля витоку створення музею стояли відомі громадські діячі, краєзнавці, вчені, художники Ласло Шандор, Адальберт Ерделі, Петро Лінтур, Петро Сова.

      Картинна галерея, згідно документів, пройшла етапи організації, збору колекції та створення експозиції з 1945 по 1947 рр. Розташувалася у фортифікаційній споруді – Ужгородський замок - з 1947 року, а наступного року – 9 листопада 1948 – були відкриті для публіки відділи творів вітчизняного та західноєвропейського мистецтва. Це обумовлювалося надходженням експонатів в музей з різних установ та закладів країни та науковою та мистецькою класифікацією творів співробітниками музею.

      Згідно архівованих тематико-експозиційних планів, перша експозиція була розділена на мистецтво дореволюційне та післяреволюційне. До першої групи творів – дореволюційне мистецтво – увійшли твори європейських країн: Західної Європи, Центральної Європи, вітчизняного мистецтва, в складі якого опинилися художники-патріархи закарпатської школи живопису - Дюла Віраг, Йосип Бокшай, Еміль Грабовський, Адальберт Ерделі, Адальберт Борецький, Василь Свида, Іван Гарапко, тощо. І це тому, що дата народження їх – кінець 19 століття.

      Перший директор картинної галереї, а відтак художнього музею з 1946 по 1952 – Ласло Шандор (1909-1993) разом з колективом доклав титанічніх зусиль по збору експонатів. Він став засновником сучасної колекції, науково опрацювавши творчість Імре Ревеса, Гавриїла Глюка, Еміля Грабовського, Федора Манайла, Василя Свиди, є автором численних статей про художників Закарпаття.

      Оглядаючи експонати, які вже були в музеї,  відвідувач знайомився з творчістю майстрів реалізму 19 століття – видатних художників росії та України. Експозиції були вибудувані і діяли у відповідності до тематико-експозиційних планів, які донині зберігаються у архіві Закарпатського краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.

      В межах тематико-експозиційних планів розгорнули експозицію мистецтва Угорщини, яке у краян викликало надзвичайний інтерес. Свого часу співробітники музею Вільгельм Берец та Юлій Сташко зверталися по допомогу, разом з директором музею Ласло Шандором до члена Академії мистецтв СРСР, відомого художника, уродженця Будапешта Ігоря Грабаря з проханням допомогти придбати полотна видатних угорських художників 19-20 століть Імре Ревеса, Ласло Меднянські, Тихомира Маргітая, тощо. Мова йшла про ті твори вищеназваних авторів, які вже були на тимчасовому зберіганні в художньому музеї. Ігор Грабар, вважаючи себе закарпатцем – підкарпатським русином – надавав допомогу керівництву музею та сприяв придбанню творів видатних угорців.

      У шести залах замку розташувалася експозиція. Приміщення були анфіладного типу. Окремі кімнати для окремих розділів. Найбільше запитань викликала колекція мистецтва Закарпаття, яка при поділі на дореволюційне та

післяреволюційне, поділила і біографії, і творчість художників, народжених у 19 столітті. Такі були вимоги щодо суспільно-історичних процесів в країні.

      Знаменною подією в культурному процесі Закарпаття був приїзд у 1955 році Ігоря Грабаря. Приїзд ретельно готувала громадськість та найближча родина митця. Зустріч була щирою і теплою. В Ужгород приїхав Ігор Грабар з дружиною, привіз і подарував землякам 50 своїх графічних аркушів та живописних полотен. Вони стали окрасою нашої збірки. Митець особисто вибудував експозицію своїх творів. Окрема зала Ігоря Грабаря працює в музеї вже понад 60 років. Свого часу у листі до першого директора Національного музею у Львові Іларіона Свенцицького (1955 р.) Ігор Грабар писав, що ідея подарувати Закарпатській картинній галереї колекцію своїх творів жила в ньому давно. Художник добре знав історію нашого краю, тут жив його відомий дід – Адольф Іванович Добрянський (1817-1901)

      Вивчення музейних колекцій сприяла грунтовному дослідженню творчості усіх видатних особистостей, твори яких зберігаються в музеї. Свого часу, а це після 1945 року, - до музейної колекції творів були передані живописні полотна Йосипа Бокшая на релігійну тему від: державних організацій (Ужгородський університет, колись Єпископат), від облвиконкому у 1950-х та 1970-х роках за ініціативою влади, від Державної закупочної комісії, від автора згідно дарчої. Усі твори належним чином документуються.

      Доля сакральних творів Йосипа Бокшая у різні часи існування художнього музею була різною, аж до трагічної, з причин активної боротьби з релігією в суспільстві. Знаходження та зберігання цінних релігійних полотен Бокшая  в музеї врятувало від загибелі ці твори та ікони, які побачили закарпатці вживу тільки у 1991 році з набуттям Україною Незалежності. Це було на ювілейній виставці творів Йосипа Бокшая, присвяченій 100-річчю від дня народження митця. У 1992 році вийшов каталог творів Йосипа Бокшая, який нині сучасники називають «скромним». Силами громадськості не тільки України, а й Словаччини, шанувальниками спадщини корифея, зусиллями Закарпатського художнього музею, укладачами: завідуючою експозиційним відділом О. Приходько та старшим науковим працівником Л. Біксей було досліджено живописну та графічну спадщину маестро та видано каталог творів Йосипа Бокшая, де твори подаються у хронологічному порядку від 1920 року виконання. Зібраний великий матеріал про твори видатного майстра сакрального та монументального живопису Йосипа Бокшая, які зберігаються на території всієї України та Словаччини, запити зроблені в Чехію та Румунію в Національні художні музеї. Музейна збірка творів народного художника СРСР, академіка Йосипа Бокшая станом на 2008 рік налічує згідно каталогу – альбому творів «Йосип Бокшай. Альбом» - Ужгород: Шарк, 2008 р. - 91 твір живопису та графіки.

      Згідно з музейною інструкцією, експонати демонструються в експозиції після наукової обробки шляхом візуальної експертизи, вивчення стилю, манери, письма, особливості мазка, історичних умов написання або створення скульптури, напрямку мистецтва. Не випадково світового рівня мистецтвознавець з Італії Роберто Лонгі щодо наукового вивчення зібрань музеїв сказав, що мета будь-якої експозиції чи художньої виставки – дати правильну уяву про розвиток творчості конкретного митця. Для цього треба завжди звертатися до першоджерела. І чим більша кількість творів різного періоду виконання цього або іншого автора представлена для дослідження, тим ймовірніший стовідсотковий безпомилковий результат атрибуції – визначення авторства твору та об’єкта чи суб’єкта зображення, час виконання, стан збереження, стилістичні ознаки, тощо.

      Таку роботу виконав свого часу Юлій Сташко (1923-1988), який провів атрибуцію портрета і довів, що автором західноєвропейського твору – «Портрет чоловіка» 19 ст. - є художник – угорський майстер з Мукачева Мігай Мункачі (справжнє прізвище – Ліб) (1844-1900 рр.). Твір цей – «Голова фарисея» (1881р.) є підготовчим етюдом до всесвітньо відомого полотна Мігая Мункачі «Христос перед Пілатом», яке зберігається у Філадельфії, США.

      Систематичне наукове дослідження колекцій, нових надходжень, переосмислення життєвих фактів, біографій, творчості викликало потребу  оновлення тематико-експозиційних планів. Згідно цих планів окремо виділено Західноєвропейське мистецтво,  мистецтво Центральної Європи, мистецтво Східної Європи (Словаччина, Польща, Росія), вітчизняне з історичним іконописом та художнім сакральним литвом Східної України, сакральне мистецтво Й. Бокшая, творчість А. Ерделі. Оновлення передбачено для розділу закарпатського мистецтва.

      Саме завдяки спеціалізації та наукового доступу виник і реалізувався в області повнопрофільний художній музей. Так відбувалося у більшості сучасних музеїв, формалізованих на теренах Європи.

      У непростий воєнний рік свого 75-річчя,  Закарпатський обласний художній музей імені  Йосипа Бокшая зберігає та експонує понад 15 тисяч експонатів та складається з базового музею та двох меморіальних та одного музею літератури:

-         меморіальний будинок – музей народного художника України А.А. Коцки;

-         меморіальний будинок – музей народного художника України Ф.Ф. Манайла;

-         Народний літературний музей Закарпаття.

     В умовах війни музейна комунікація загострилася в діяльності всіх складових частинах професійної роботи колективу на здобуття новітніх знань з виховання та навчання патріотів, захисників своєї Вітчизни. Експозиційна діяльність, виставкова, наукова, науково-методична, науково-популярна, фондова, експертного мистецького оцінювання, господарсько-садівнича та інші були спрямовані на мобілізацію всієї діяльності та згуртуванню колективу у важкий воєнний час.

     Для розвитку та виховання нових глядачів в умовах війни та в мирний час наукові працівники опановують комунікативність. Вона полягає в тому, що між користувачами музейної інформації рівень висловлювання у більшості випадків не відповідає рівню реципієнтів. І в цьому ми бачимо важливе завдання діяльності музеїв різного профілю: чи то етнографічного, чи історичного, чи художнього, тощо. Глядачів треба готувати до актуального стану мистецтва.

     Колись, у 20-х роках минулого століття, Закарпаття називали «землею без імені». Закарпаття – не безіменне. Ім`я землі дають люди – яскраві творчі особистості. Це вони одержують щеплення у самовиявленні нації, яка постала перед усіма у власній правдивій історії, перспективному спрямуванні власної духовності, власної долі. З моноліту етносу постають майстри, герої, учителі.

      Художній музей у сучасному світі - це і естетична насолода, і терапія, і комунікація. А також енциклопедія, меморіал, школа, лабораторія, культурний центр.

      Колектив наукових працівників  Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая з філіалами досліджують, вивчають місце сучасного та класичного мистецтва Закарпаття у парадигмі мистецтва не тільки України, а й цілої Європи, бо саме це є шлях прогресу.

      Зусилля науковців спрямовані на ідентифікацію особистостей в культурі та мистецтві, на узагальнення спільних ідейних платформ для спрямування спільних суспільних дій. Іншими словами: поруч та разом з мистецтвом незалежності та гуманізму стоїть біографія, культура та доля нашої улюбленої Сріберної Землі.

                                                                                                        Людмила Біксей

Михайло Омелянович Попович (1930-2011)

      Відомий український скульптор, член Національної спілки художників України Михайло Омелянович Попович вніс вагомий вклад у самобутнє образотворче мистецтво Закарпаття. Символічно і дуже промовисто через його долю і творчість переломилися грозові роки страшної війни, повоєнні роки очікування добра, щастя, мирні будні трудівників. У творчості скульптора Михайла Поповича яскраво прозвучала тема його сучасника.

1 листопада 1930 – у селі Біленький на Херсонщині побачив світ хлопчик Михайло Попович.

1930 року сім’я переїжджає в Харківську область.

У 1943 році році Михайло пішов добровольцем у будівельний батальйон відбудовувати Харківщину.

1946 – вступив до Харківського училища прикладного мистецтва.

1946-49 – навчання в училищі.

1949-55 – навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва. Викладачі з фаху – І. Севера, А. Оверчук.

1955 – 1966 – працював викладачем з фаху Ужгородського училища прикладного мистецтва.

З 1958 – розпочав співпрацю з Костянтином Лозовим (1930-1976), добрим приятелем та колегою з часів навчання у Львові.

1963 – вступ до Національної спілки художників України. Рекомендації дають В. Свида, А. Кашшай, В. Берец.

З 1956 – активний учасник обласних, всеукраїнських, закордонних виставок.

У колекції ЗОХМ ім. Й. Бокшая скульптурні твори М. Поповича зайняли гідне місце. Серед них: «Портрет Йосипа Бокшая» 1985 р., «Побратими» 1975 р., «Старі лісоруби», тощо.

      Відверта сучасність та реальність дерев`яних скульптур звучить нотою етнічної чи народної ідентифікації «Козацькі хрести» 1994. У скульптора М. Поповича постає хрест як символ на прапорі Війська Запорізького козацтва, як ідея обраності Богом, є потужним елементом композиції з чотирьох частин. Ці геральдичні хрести нагадують і натільні хрести козаків, і ті, що постають на могилах.

     7 березня 2011 року закінчилося земне життя талановитої людини, працьовитого скульптора Михайла Омеляновича Поповича. Плоть від плоті свого українського народу, митець з гордістю жив своїми героями, своєю країною, своєю сім`єю. Твори М. Поповича прикрашають музейний простір Ужгорода, Рахова та інших міст Закарпаття та України.

                                                                                                         Людмила Біксей

Комунальний заклад "Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая" Закарпатської обласної ради працюватиме з 10:00 до 15:00.

Цими днями на Закарпатті, в Ужгороді відбулося самобутнє свято «Музично-поетичий фестиваль «Файтове божоле». Його основний ініціатор і організатор – ГО «Всеукраїнська поетична родина», яке об’єднало молодих прозаїків і поетів з різних областей України – Харківщини, Чернігівщини, Сумщини, Вінниці, Львівщини, Закарпаття…

25 жовтня у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відбулось відкриття виставки творів Василя Свиди, з нагоди відзначення 110 річниці від дня народження митця.

На відкритті виставки до присутніх зі словами вітання, спогадами про життєвий та творчий шлях художника звернулися: завідувачка експозиційним відділом музею Олена Приходько, голова Закарпатської організації Національною спілки художників України Борис Кузьма, друзі родини  та поціновувачі творчості Василя Свиди Руслан Федько та Лариса Липкань, письменник Василь Гаджега, заслужена працівниця культури Габріелла Андял, заступниця директора музею з наукової роботи Людмила Біксей. 

Виставка відкрита для відвідування протягом місяця. Запрошуємо всіх бажаючих, поціновувачів прекрасного, відвідати виставкові зали музею.

Скупі біографічні рядки, за якими ховається, беззаперечно, обдарована людина, що присвятила себе мистецтву. Митрик Михайло Іванович (1933-1999) уродженець Іршавщини – співучої, багатої обрядами та фольклором. Теплий м’який клімат та мальовничі красоти природи ніби спонукають творити. Михайло  з молодості відчував потяг до малювання. Тому й сміливості набрався і поїхав до Києва вчитися. Спочатку це була Київська художня школа: у 1953 році поступив в 11 клас. Навчання в Київському Державному художньому інституті закінчив у 1966 році, факультет художньо-педагогічний. Викладання щасливо сполучалося у Михайла Івановича з творчими пошуками та знахідками.

25 жовтня о 15.00 у залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбудеться відкриття виставки творів народного художника України, лауреата Державної премії ім.Т.Шевченка Василя Свиди, присвячена 110-річчю від дня народження скульптора. Виставка проводиться в рамках відзначення 100-річчя заснування закарпатської школи живопису.

Відкриваємо сторінки творчості

До 113 річниці з дня народження Ф.Манайла

Енкаустикографіка Ф.Манайла

У своїй творчості Федір Манайло працював у різноманітних  жанрах та техніках: монументальне та декоративно-прикладне мистецтво. живопис, плакатна та книжкова графіка,  ксилогравюра, монотипія, акварель, вугілля і енкаустикографія.

Яскрава особистість, очільник Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького Василь Станіславович Шеба закінчив свою земну стезю 16 жовтня 2023 року.

Фахівець вищого ґатунку, сучасний менеджер та організатор музейної справи на Закарпатті, В. Шеба народився 7 січня 1942 року у селі Люта. Життєва дорога Василя Станіславовича добре  описана його колегою – Михайлом Делеганом і опублікована у Науковому збірнику краєзнавчого музею. Щоденна праця над собою, дотримання високих вимог до виконання поставлених завдань були відмінними рисами характеру, загартованого у непростих ситуаціях роботи в Закарпатті та поза його межами. Успішним учителем, краєзнавцем та краєлюбом, істориком та сучасним комунікатором запам’ятався колегам Василь Станіславович. А ще – дуже тонко відчуваючою мистецтво людиною. Захоплювався малюванням, риболовлею, вихованням внучки. Умів приятелювати, але добре знав межу між дружбою і панібратством.

Закарпатський обласний художній музей ім. Й.Бокшая сумує з приводу смерті колишнього директора краєзнавчого музею Шеби Василя Станіславовича. Ім’я його вписане в історію культури Закарпаття та України.

Вічна пам'ять патріоту своєї землі, здібному керівнику та щирій людині Василю Станіславовичу Шебі.

Світ чудового ліричного обдарування живе у небайдужій душі народного художника України Василя Свалявчика.

Відомий художник Василь Свалявчик народився 14 жовтня 1951 року, у колоритному селі Зняцево на Мукачівщині, на Закарпатті.

1971 року – закінчив Ужгородського училище прикладного мистецтва. Учителі з фаху П.Балла, Ш.Петкі, В.Демидюк.

З 1987 – член Спілки художників України.

1998, 2011 – лауреат обласної премії імені Й.Бокшая та А.Ерделі.

2001 – заслужений художник, а з 2016 – народний художник України.

            У мистецькому просторі  Закарпаття  ім’я народного художника України Василя Свалявчика відоме багатьом краянам. Майстер карерних та епічних пейзажів, поліфонічних натюрмортів, задушевних урбаністичних мотивів Василь Свалявчик утвердив себе як переконаний послідовник і продовжувач традицій закарпатської школи живопису. Митець неспокійної, бурхливої натури і вдачі, Василь Свалявчик любить рідний край, шукає натхнення у горах високих. Мотиви рідного краю – потужна домінанта у творчості відомого популярного художника В.Свалявчика.

            У день народження Василя Петровича, народного художника України, бажаємо щастя, наснаги, довгих років життя та успіхів на благо рідному Закарпаттю!

                                                                                                                                            Людмила Біксей

P.S. У збірці ЗОХМ ім..Й.Бокшая зберігаються твори живопису Василя Свалявчика, нашого земляка, народного художника України.

В пам'ять

Берец Вільмош-Йожеф Іштванович (1915-1999)

Український  художник-графік, історик і теоретик мистецтв, член НСХУ з 1956 року.

14.10.1915  року Вільмош-Йожеф Берец народився  у місті  Сігет (Румунія). Помер в Ужгороді 1999 року.

Вищу освіту здобув у Технологічному інституті у Празі та в Королівському інституті мистецтв (нині Академія) в Будапешті. Тут він навчався живопису та різновидом графічних технік у таких досвідчених і знаних майстрів, як О.Блажічек, Й.Сейпка, В.Аба-Новак, Імре Ревес.

            Серед найвагоміших досягнень В.Берец – акварельні краєвиди. Ця техніка дає можливість автору якнайкраще висловити свої думки і почуття, емоції. Прозора легкість письма, м’якість обрисів натури та розмитість кольорової гами сповнюють твори життя та подихом людини.

З захопленням створював  митець квіткові натюрморти  – фіксація моменту краси, яка була і не проминає. Естетичні сприйняття світу додають елегантності та певної прихованості та натяку змісту твору.

В історії створення та становлення  Ужгородської картинної галереї Вільмош Берец відіграв свою вагому роль людини, яка готувала експозицію музею, як реставратор та теоретик мистецтв.

Надзвичайно плідно працював В.Берец викладачем з фаху в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва. На цій ниві зростив цілу плеяду митців, яким прищепив любов до високого мистецтва. Пам'ять про митця зберігаємо.

       10 жовтня у приміщеннях ГО "Демократична спілка угорців України", ЗОБО "Центр підтримки угорської культури Закарпаття" відбулося відкриття виставки ужгородського художника Степана Брінкача (1949-2022) приуроченої світлій пам’яті художника. Митець був справжнім ужгородцем до нестями закоханим у рідне місто, представником творчої богеми 70-х років. Захоплений творчо активний, емоційний, він знаходився у постійному пошуку відкриваючи для себе все нові і нові теми і оповідні сюжети. Об’єктами його творчих інтересів було розмаїття проявів навколишнього життя-краєвиди і натюрморти, урбаністичні пейзажі і тематичні картини. Прикметність мистецької програми художника – у поєднанні традиції закарпатського малярства, досягнень сучасного європейського образотворення та власних естетичних пріоритетів. Митець послуговується оригінальними і несподіваними прийомами авторської техніки-користується можливостями колажу, вправно і майстерно застосовує художні властивості матеріалу-шкіри.

        На вернісажі виступили- голова  зазначеної організації Ласлов Зубанич, заслужений художник України Тарас Усик, громадський діяч Янош Мешко, директор Закарпатського обласного художнього музею Франциск Ерфан, та мистецтвознавець, заслужена діячка мистецтв Олена Приходько.

     Закарпатський обласний художній музей взяв участь у проведенні виставки, надав консультативну та організаційну допомогу.

      Виставка триває. Запрошуємо відвідати і ознайомитися з творчістю цікавого митця.  

Закарпатський обласний художній музей ім.Й.Бокшая висловлює щиру вдячність автору фільму про творчість Йосипа Бокшая, одного з найвидатніших представників вітчизняної образотворчої культури. Зазначена праця вирізняється високим професіоналізмом, розумінням ролі і місця художника в нашій національній духовній спадщині. журналістська робота з'явилася на часі, коли наша творча спільнота та широкий загал поціновувачів образотворчості відзначає 100-річчя зародження закарпатської школи малярства, засновниками якої по праву є Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі.

У Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая відбулось відкриття виставки творів закарпатських художників, присвячене Всеукраїнському дню художника. На виставці представлено понад 60 творів закарпатських авторів, різних за своїм тематичним та стильотворчим спрямуванням.

Відкриття ХХХІІ концертного сезону. 30 вересня у Закарпатському художньому музеї ім.Й.Бокшая відбувся концерт академічного камерного хору "Cantus". "ЗВУКИ НЕБЕС, ГОЛОСИ ЗЕМЛІ".

Вшанування творчості і пам’яті Дмитра Креміня.

    У рамках проголошення Верховною Радою 2023р. – роком лауреата Національної премії України, видатного поета, перекладача, громадсько-культурного діяча Дмитра Креміня, відбулись заходи, ініційовані філіалом ЗОХМ «Народний літературний музей Закарпаття». Зокрема в Ужгородському науковому ліцеї, де наприкінці 1960 років навчався Д.Кремінь (а тоді це був інтернат для обдарованих дітей) відбулась цікава творча зустріч «Стежина, що стала дорогою». У ній взяли участь старшокласники ліцею та їх гості - Уповноважений у справах захисту рідної мови Тарас Кремінь, член НСП України, письменник, педагог Олена Пекар, викладач Ужгородської академії культури Оксана Шип, група студентів цього закладу, які чудово прочитали неперевершені поезії Дмитра Креміня та завідувач «Народного літературного музею Закарпаття», член НСП України, заслужений працівник культури України Василь Густі.

      У цікавій розмові учням відкрився дивовижний духовний світ поета, його творчості, вони почули, в яких умовах пройшло його дитинство , юність, відбувалось становлення як майстра слова.

     Того ж дня, 28 вересня 2023р.  о 16.00 були продовжені урочистості, присвячені 70-річчю Дмитра Креміня. У «Народному літературному музею Закарпаття» відкрито книжково-документальну виставку «Золото і ружі травневої арки Дмитра Креміня». На ній представлені книги з автографами поета, п’ять випусків книг із серії «Між Карпатами і Татрами», в яких вміщені переклади творів Д.Креміня словацькою мовою і його ж переклади творів словацьких поетів українською.  Тут же і різноманітні енциклопедичні видання, що вийшли на Закарпатті, в яких статті Закарпатських літературознавців про творчість ювіляра.

      Привертають увагу вірші Д.Креміня, які він присвятив Івану Чендею, Петру Скунцю, Михайлу Томчанію, спогади про Юрія Керекеша, Івана Чендея, Василя Басараба…

      На виставці представлена також добірка рідкісних фото із раннього періоду  його життя, студентських років, спілкування із членами літстудії ім.Ю.Гойди (при УжДУ), якою керував мудрий наставник творчої молоді, літературний критик, кандидат філологічних наук Василь Поп, уперше експонуються листи поета. Після перегляду виставки відбулася наступна важлива акція – «Світла пам’ять і добре слово про Дмитра Креміня». Багато цікавого, доброзичливого, щиросердечного почули присутні від Уповноваженого в справах захисту рідної мови Тараса Креміня, директора Департаменту культури, заслуженого артиста України Евгена Тищука, прозаїка і науковця Петра Ходанича, поетеси, літературознавиці, автора численних дитячих віршів, лауреатки літературних премій Лідії Повх, відомих фольклористів, літературознавців Івана Сенька та Івана Хланти, кандидата філологічних наук, письменниці, керівника проекту «Між Карпатами і Татрами» Тетяни Ліхтей, кандидата філологічних наук, члена НСП України Олександри Ігнатович, поета Володимира Товтина та інші.

     Після закінчення творчого вечора, який провів завідувач музею Василь Густі, всі учасники зустрічі сфотографувалися на добру згадку про участь у відзначенні 70-річчя з дня народження незабутнього Дмитра Креміня.

Василь Густі 

Керівництво та працівники Закарпатського обласного Художнього музею ім.Й.Бокшая взяли участь в OD-Форумі-одному з найвизначніших щорічних активностей, які проводяться Ужгородською міською організацією Товариства Червоного Хреста України.

Заходи

філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» у рамках відзначення 70річчя від дня народження лауреата Національної премії України ім.Тараса Шевченка поета, публіциста заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Креміня.

28 вересня 2023р. 12.30-13.30.

«Стежина, що стала дорогою»

Сторінки життя і творчості видатного гранослова, поета Дмитра Креміня.

Урок із учнями старших класів Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради (м.Ужгород, вул.Загорська, 28).

28 вересня 2023р. 15.30-18.00.

1.Відкриття книжково-документальної виставки «Золото і ружі травневої арки Дмитра Креміня»

Філіал ЗОХМ «Народний літературний музей Закарпаття»

2. Година пам’яті. «Дмитро Кремінь – у світлому спомині і доброму слові.»

Філіал ЗОХМ «Народний літературний музей Закарпаття»

Шановні друзі! Запрошуємо Вас на відкриття 32 концертного сезону камерного хору "Cantus".

20 вересня цього року в виставкових залах Закарпатського обласного художнього  музею імені Й.Бокшая відбулась презентація документального фільму «Ті, що залишилися», словацького сценариста і режисера фільму Вієри Дубачової та продюсера Луції Штасселової.

Підготовка до виставки малюнків дітей Ужгородського ліцею №4 (школа з поглибленим вивченням словацької мови), що експонуватиметься під час презентації фільму "Ізюм та Кам'янка". Організатори та куратори виставки-доцент Ян Повханич та заслужений художник України Сергій Біба.

Генеральне консульство Словацької Республіки спільно із Закарпатським обласним художнім музеєм імені Йосипа Бокшая проведуть презентацію документального фільму "Ті, що залишилися", 2 частина "Ізюм та Кам'янка".

Русинська файта. Фільм. 100 років заснування Закарпатської школи живопису. Володимир МИКИТА.

https://www.youtube.com/watch?v=-m7kAoxq2rM 

Сьогодні в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відбулось урочисте відкриття виставки під назвою "У просторі часу" живописця, кераміка, педагога, членкині Андреї Павук, з нагоди 50-річчя. 

На відкритті виступили: директор департаменту культури Євген Тищук, завідувач експозиційним відділом ЗОХМ ім.Й.Бокшая Олена Приходько, заслужений художник України Василь Вовчок. Відкриття виставки відбулось в музичному супроводі тріо сім'ї Ясниських, також виступив дует студентів - гітаристів.

Виставка триватиме до 29 вересня 2023 року.

Шанувальники мистецтва! Запрошуємо Вас на відкриття персональної виставки творів кераміка, живописця, педагога Андреї Павук, членкині НСХУ, з нагоди 50-річчя, під назвою "У просторі часу", яка відбудеться 8 вересня 2023 року о 16:00 у залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

(290) Русинська файта. 100-річчя заснування Закарпатської школи живопису - YouTube

30-31 серпня 2023 року працівники Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая взяли участь у завершальній програмі проєкту «СМАРТ Музей – сучасні форми представлення культурної спадщини».

Вітаємо зі святом Успіння Пресвятої Богородиці!

      На виставці творів художників ЗОНСХУ та мистецькій платформі ЗОХМ ім. Й. Бокшая пропонуються для реалізації та одержання коштів для ЗСУ: 95 живописних та графічних творів сучасних художників та 9 творів кераміки. Діапазон персоналій митців – авторів творів: від академіків до молодих художників.

      Візитівки з галереї:

Олена Доценко (нар. 1981) «Україна» 2023.

У незалежності Вкраїни – їх творчість і життя. Коли говоримо про незалежність України, мимоволі згадуємо, якою дорогою ціною доводилось її здобувати. У загальнонаціональних, міжнародних масштабах і в її регіонах  Центральної України, Предніпров’я, в Західноукраїнських землях, які багато віків були поневолені чужинцями. На Закарпатті, яке майже тисячу років було відірване від України боротьба за незалежну Українську державу була особливою. Вони полягали в історичних, географічних , політичних обставинах. У рядах борців бачимо політичних діячів, представників громадськості. Особливо активною була позиція закарпатських письменників, учителів, творчої інтелігенції. Об’єднані в рядах «Просвіти», вони будили національну свідомість простих закарпатців.

74 річниці від дня народження Золтана Федоровича Мички, живописця, народного художника України, лауреата обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі. присвячується.

24 серпня 2023 року, до Дня Незалежності,  у меморіальному музеї Федора Манайла відкрито дві тематичні міні-виставки «Монументальне мистецтво Ф Манайла» та «Монотипії». Виставки екпонуватимуться впродовж місяця. 

23 серпня о 16.00 відбудеться відкриття виставки творів художників до Дня Незалежності України, в рамках мистецької платформи "УКРАЇНА НЕЗЛАМНА".

90-річчю від дня народження нашого відомого земляка, народного художника України Михайла Романишина (1933-1999) присвячується

      Побільше  б таких людей Україні! Талановитих, чистих серцем і затятих у своїй відданості Батьківщині, як народний художник України Михайло Романишин.

      16 серпня 2023 року Україна і Закарпаття згадують недожиті 90 роковини з дня народження відомого суспільного та громадського діяча, народного художника України Михайла Романишина.

      Плоть від плоті свого народу Михайло Романишин досяг вершин у своєму житті, обіймаючи відповідальні та вагомі посади у НСХУ та очолюючи упродовж 11 років Національний художній музей. В історію образотворчого мистецтва України увійшов як майстер станкового живопису, захопливо працював у жанрах сюжетної картини, пейзажу, натюрморту, портрету.

      Історія збору колекції творів Михайла Романишина має свою фабулу. Після персональної виставки в Закарпатському художньому музеї у 1986 році у нашому музеї зберігається окраса нашої збірки  – твір Михайла Романишина на тему храмової архітектури «Церква села Кострино». Живописна, камерна за настроєм картина художника надовго запам`ятовується своєю святковою, майже родинною атмосферою сільського краєвиду. У 2000-х роках художній музей скомунікувався - завдяки патріоту нашого краю, високоосвіченої та висококультурної людини Володимиру Шелепцю - з вдовою Михайла Романишина - Валентиною Мартиненко. Завдяки зусиллям цінителів творчості митця, поповнилася колекція музею значною кількістю творів автора, виконаних у різні часи, різними техніками. Дружина художника, вдова Валентина Мартиненко подарувала понад 18 графічних творів - етюдів, рисунків та ескізів до робіт свого чоловіка. Крім того, в подарунок музею на довічне зберігання передано 36 творів живопису. Ми їй безмежно вдячні і  згадуємо з шаною і повагою Валентину Мартиненко – відомого критика, автора кількох монографій про мистецтво Закарпаття, в тому числі і про народного художника України, лауреата Шевченківської премії у галузі скульптури Василя Івановича Свиду.

     Серце Михайла Романишина було у горах Карпатах. Саме тут митець народився 16 серпня 1933 року, у Великому Березному. Зачарована душа нашого земляка, напоєна джерельною водою з полонин, вражаючими красотами гір, могутнім духом передвічного епосу, постане у творчості Михайла. З трепетною крихіткою щему Михайло Романишин писав карпатські панорами, відшукував монументальну величність у схилах над сивим Дніпром.

      Михайло Романишин змалечку був позбавлений материнської ласки, але вдячність світу та Богу за ангелів, які стояли біля нього – бабусю та дідуся -  проніс усе своє життя. Наш відомий земляк Михайло Романишин – закарпатець, який волею долі став киянином, - ревно опікувався культурою України як художник та критик. У Києві щирі однодумці та друзі називали його «співучий лемко», а це були постаті: Тетяна Яблонська, Дмитро Павличко, Олександр Федорук, Діана Петриненко, Євген Станкович та  інші.

     Михайло Романишин – не тільки портретист, але і знаний пейзажист, відомий майстер компонування. Ці знання він здобув, навчаючись в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1948-1953), відвідуючи студії  з Йосипом Бокшаєм, Адальбертом Ерделі, Федором Манайлом, Андрієм Коцкою. Навчання у Київському художньому інституті, де у 1960 році викладачами з фаху були К. Трохименко, Г. Меліхов, доленосно вплинуло на формування стилю та смаку митця. За мистецькі здобутки у галузі живопису та графіки Михайло Романишин у 1991 році одержує високе звання народного художника України.

     З 1988 року до самої смерті у 1999 році займав посаду Генерального директора Національного художнього музею. Зусиллями Михайла Романишина із небуття чи забуття повернені цілі сторінки історії нашої країни, її мистецтва. Бур`янами безпам`ятства і безкультур`я означені перехідні епохи від одного устрою до іншого. М. Романишин своїм життям і мистецтвом плекав квітку любові до України, її пісні, унікального лексичного багатства і милозвучності мови. Завжди спілкувався виключно рідною мовою, дбав про невмирущу душу народу, його історичну пам`ять та право на життя. Таку позицію Михайла Романишина дуже влучно назвали «етноцентричною».

      Художник до останнього подиху, п`ять днів на тиждень невідлучно був у музеї, на вихідні поспішав у майстерню, щоб виліпити пензлем улюблені квіти, розвеселити серце милими Карпатами.

      Землякам допомагав завжди. Відчули це на собі і ми, коли просили видати з Національного музею на тимчасове експонування у Верховній Раді України твори закарпатських авторів із фондів НХМ з нагоди 50-річчя возз`єднання Закарпаття з Україною. Твір Адальберта Ерделі «Груповий портрет ужгородських художників» (1947) став не просто візитівкою, а еталоном колегіальності та відповідальності для глядачів. Своє місце у цій хронологічно вибудованій експозиції поряд з Йосипом Бокшаєм знайшов і Михайло Романишин, як у житті, так і у Вічності.

      Відповідальність за доручену йому справу вивела Михайла Романишина, вже недужого, на трибуну святкування 100-річчя улюбленого Національного художнього музею 5 жовтня 1999 року.

      12 жовтня київське небо плакало октавою сліз, адже відійшов у засвіти «співочий лемко», той, хто віддав себе Україні і її народу Михайло Романишин. Щедрим дарунком Михайла Романишина своїй малій батьківщині став споруджений з його ініціативи і підтримки пам`ятник корифеям образотворчого мистецтва Закарпаття Адальбертові Ерделі та Йосипові Бокшая (1994 року виконання) роботи киянина, заслуженого художника України Миколи Олійника, розташований у затишному альпінарії у центрі міста Ужгород, поблизу Закарпатського обласного художнього музею імені Й. Бокшая.

      Твори митця зберігаються у 16 музеях світу. Понад 100 прижиттєвих виставок продемонстрували непересічне живописне обдарування нашого земляка, ентузіаста музейної справи народного художника України Михайла Романишина.

      В нашій пам`яті Михайло Романишин залишиться Інтелігентом з великої літери, людиною честі і сумління, патріотом не тільки Закарпаття, але і всієї мальовничої і оспіваної ним України.

                                                          Заступник директора з наукової роботи Людмила Біксей

« In memoriam» Олександр Бурлін (1920-1994)

       10 серпня 1920 року побачив світ Олександр Карпович Бурлін, у селі Хвалинськ Саратовської області Росії.

       1941 – закінчив військове училище в Орджонікідзе.

      1941-45 – учасник Другої світової війни.

       Після 1945 року – переїздить на Закарпаття.

      З 1951 – учасник обласних художніх виставок.

      З 1969 – учасник республіканських виставок та зарубіжних – Угорщина,

       Чехословаччина, Румунія.

      1970, 1981 – відбулися персональні виставки митця в Ужгороді.

      Член НСХУ з 1971 року. Живописець.

       Помер Олександр Бурлін у 1994 році в місті Ужгород, де і похований.

       У Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая зберігається 9 творів Олександра Бурліна.

       Біографія художника говорить лаконічно про те, що Олександр Бурлін пройшов нелегкими дорогами війни 1941-45 рр. Він – один із тих митців Закарпаття, творчість та доля якого була обпалена війною. Пліч-о-пліч у Спілці художників Закарпаття стояли ветерани Другої світової війни Гавриїл Глюк, Василь Бурч, Іван Гарапко, Михайло Роскін, Михайло Сапатюк, Степан Усик, Михайло Попович, Михайло Кобиленков. Пережиті роки війни важким тягарем позначилися на здоров’ї художника Олександра Бурліна. Як і багато його колег – ветеранів, автор напряму уникав теми війни в своїй творчості, Олександр Бурлін рефлексував образами, що зберігаються в підсвідомому, та асоціативно відтворював їх в живописі. Яскрава, драматична, експресивно-забарвлена мова творів Олександра Бурліна ятрить та бентежить душі глядачів.

      У творчому доробку автора велика кількість закарпатських пейзажів, створених у повоєнний час, коли Олександр оселився в мальовничому краї Закарпаття. Полюбив цей край, оспівував його у своїй ліриці. Ландшафти з пам’ятниками старовинної церковної архітектури Чернігова нагадують нам про відомих українських духівників, меценатів, аристократів та підприємців, які дбали про духовність та культуру народу України уже в давнину.

                                                                                                         Людмила Біксей

Шанувальники мистецтва! Запрошуємо Вас на відкриття виставки творів претендентів на вступ до Закарпатської організації Національної спілки художників України, яке відбудеться 10 серпня 2023 року о 15 годині у Великому залі у Великому залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Заслужена художниця України Наталія Сіма-Павлишин у мистецтві Закарпаття вирізняється особливим філософічно-емоційним прочитанням навколишнього світу. Аж дух захоплює від її сміливості стати на нову стежину в практиці та у житті. Мисткиня належить до тих жінок, які ведуть за собою. Пошуки і знахідки новітнього у мистецтві відбувається, врешті-решт, через вчинки та справи людини. Жіноча загадковість натури бере у Наталії верх, коли йдеться про мистецтво, експеримент, коли з’являється перспектива пізнати себе через надзусилля – наприклад, подорож в Гімалаї. Існує і зворотній бік натури мисткині, або доповнюючий і урівноважуючий – це відточений до гостроти леза розум.

Олександр Юрійович Малеш народився у 1957 році, 25 липня, в місті Ужгороді. Ази малювання опановував у студії шанованого громадськістю та дітьми педагога Золтана Баконія. Після 9-го класу Олександр вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва, щоб опанувати професію художника.  У 1981 році Олександр вступив до Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова у Львові. Того ж таки року став до роботи головним художником у щойно створеному Закарпатському обласному театрі ляльок, працював також художником-оформлювачем Ужгородського аеропорту. Брав активну участь у пленерах, постійний учасник персональних та групових виставок в Україні та за її межами. Працював художником в обласному музично-драматичному театрі. Член Національної спілки художників України з 2013 року.

21 липня 1909 року народився заслужений художник України Золтан Іванович Шолтес. Багата творча спадщина митця упродовж десятиліть не полишає нас байдужими. Улюблений учень  Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі Золтан Шолтес став першим випускником Публічної школи малювання в Ужгороді, разом з Андрієм Коцкою, Ернестом Контратовичем, Адальбертом Борецьким.

Народний художник України Василь Георгійович Габда (1925-2003).

98 річниці з дня народження присвячується. «In memoriam».

Цими днями виповнилося б 80 років від дня народження відомого поета, журналіста Василя Вароді (3 липня 1943 -5 вересня 1998). Його ім’я  яскраво вкарбоване в сучасну українську літературу. Творчістю Василя Вароді цікавиться і нинішня молодь, бо кожен його рядок пройнятий любов’ю до отчої землі, до краян, краси Карпат і його рідної Затисянщини.

100-річчю з дня народження закарпатського художника-графіка, члена НСХУ Михайла РОСКІНА присвячується онлайн виставка. 

Едуард Приходько, син народного художника України В`ячеслава Приходька (1940-2011), народився 06. 07. 1976 року в місті Ужгороді.

     Закінчив Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі, Закарпатський національний університет. Викладачі з фаху - І. Дідик, А. Ковач, В. Приходько, В. Роман. Учасник обласних, регіональних, всеукраїнських і зарубіжних виставок, міжнародних бієнале живопису. Працює в галузі станкового живопису та графіки.    Випускник  Закарпатського художнього коледжу, від так – Закарпатської Академії мистецтв, факультет графічного дизайну. Працює в жанрі станкового живопису та графіки.

         Живописець, педагог, комунікатор, член НСХУ з 2006 року, Едуард Приходько створив у своєму мистецтві власний човен мрій. Пришвартував його біля родинного причалу Приходьків, адже рідний берег – найрідніший. Тут – батьківщина, улюблена Карпатська земля.

     Продовжити справу свого батька – народного художника України В`ячеслава Приходька –  честь, реалізація  мрії та синівська щира подяка за долю, за талант, за любов до мистецтва.

 Віддаючи шану батьку, Едуард прагнув робити своє власне мистецтво – самостійне, філософічне та настроєве. Нефігуративне мистецтво Едуарда Приходька, відтворюючи видимий світ реальності, несе закодовані в кольорових імпульсах інформаційні послання глядачам. Засоби живописної оповідності – концентрація авторських думок, почувань. Просторові ритми  живопису спрямовані на утворення форми. Епічними за настроями самовираження є композиції, присвячені шляхетним істотам – коням. Майже міфологічні, ці символи волі та незалежності, ніби зіткані з авторської симпатії, ніжності та світла.

Глибоко індивідуальними у галереї мистецьких образів Е.Приходька є технічні знахідки: велосипеди, мотоцикли, мотокари. Це інтригує уяву глядачів. Цивілізаційні приманки – стрімкий ривок митця до ери андроїдів. Авторські діалоги з шанувальниками - і запитання, і водночас відповідь про майбутнє. Цікаве та сучасне мистецтво Едуарда Приходька зберігається в збірці Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

В день народження вітаємо Едуарда, його родину – дружину та двох діток з іменинами. Окреме вітання матусі – Олені Василівні Приходько – нашій колезі.

                                                                                                     Людмила Біксей

30 червня 2023р.

11-00

Закарпатська обласна організація  Національної спілки письменників України

вул. Жупанатська, 3

Привітання заступника голови Закарпатської обласної організації  Національної спілки письменників України

Василя  Густі

«Письменницькі шляхи та долі відомих закарпатців»

Ознайомча екскурсія з експонатами Народного літературного музею Закарпаття

(Філія ЗОХМ ім. Й.Бокшая)

«Миттєвості щасливі долі…»

Творча зустріч літераторів Слобожанщини та Закарпаття

«Проблеми сучасної української літератури»

Круглий стіл

13-00

Екскурсійний марафон

«Літературний Ужгород»

Розробник та ведучий екскурсійного маршруту Заступник голови Закарпатської обласної організації  Національної спілки письменників України Василь Густі

Чудовою музикою українських композиторів та відомих зарубіжних митців завершив свій 31 концертний сезон Академічний камерний хор "Cantus" в залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая. Вашій увазі пропонуємо незабутні моменти цього музичного свята і з сподіванням майбутніх зустрічей.

29 червня 2023р.

11-00

Закарпатська обласна бібліотека

для дітей та юнацтва

вул. Волошина, 20

Привітання директорки Закарпатської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва

Валентини Чіка

 «Книжка вчить дитину любити Україну»

Ознайомча екскурсія

«Перша спроба пера»

Виступ переможців Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.» в номінації «Світ у дитячих руках»

«Моя країна – Україна…»

Відео презентація

«Ужгородський Скансен – закарпатське село в мініатюрі»

Екскурсія до Закарпатського музею народної архітектури і побуту під відкритим небом

15-00

Ужгородська публічна бібліотека

вул. Волошина, 20

Привітання директорки  Ужгородської публічної бібліотеки

Людмили Ленарт

«Дивовижні таємниці книжкового світу»

Ознайомча екскурсія

 «Поетичний дивосвіт»

Виступ переможців та учасників Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.»

«Жінки України – шляхами до Перемоги»

Круглий стіл з членами Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада»

Привітання президентки Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада»

Ганни Абрамової

Відео виступ голови спонсорської ради Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада»

Людмили Павлович

Презентація літературно-художніх альманахів  «Я – жінка…» МЖКДС «Лада»

28 червня 2023р. 

Відкриття літературного свята

«Людина. Доля. Епоха.»

12-00

«Світ у дитячих руках»

Виставка малюнків переможців та учасників Всеукраїнського літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.» в номінації «Світ у дитячих руках. Образотворче мистецтво»

Нагородження переможців Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу

«Людина. Доля. Епоха.»

«Всеукраїнський щорічний літературний

конкурс «Людина. Доля. Епоха.» крокує Україною»

Вітання почесних гостей переможців та учасників Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.»

Богдан Андріїв

Міський голова Ужгороду

Євген Тищук

Директор департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації

Василь Густі

Заступник голови Закарпатської обласної організації  НСПУ;

Франциск Ерфан

Директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая

 «Літературний калейдоскоп»

Нагородження та виступ переможців Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.»

«Мій рідний край – пісенний край…»

Музичне привітання переможців та учасників  Всеукраїнського літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.». Виступ студентів Ужгородської академії культури і мистецтв, солістів та народних колективів.

«Вільний мікрофон»

Виступи учасників і гостей Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.» та усіх бажаючих

«Людина. Доля. Епоха.»

Всеукраїнський щорічний літературний конкурс

              Всеукраїнський щорічний літературний конкурс «Людина. Доля. Епоха» є культурно-мистецьким заходом для дорослих та дітей. Конкурс започатковано Центральною міською бібліотекою Харкова у 2011 році, за підтримки Департаменту культури Харківської міської ради, задля розвитку та реалізації літературних та творчих здібностей обдарованих українців, збереження та пропаганди кращих культурних надбань нашого народу.

      Метою Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.» є:

- виховання любові, поваги до української мови;

- створення умов для творчого, інтелектуального і духовного розвитку;

-  виявлення талановитих особистостей, надання їм дієвої допомоги у розвитку їхніх творчих здібностей, створення творчої майстерні та зустрічей-консультацій з представниками творчої еліти України;

- розширення культурних зв’язків між обдарованими особистостями та провідними літераторами України, освітніми закладами та установами культурологічного напрямку.

          З 2017 року до літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха» додалась дитяча номінація «Світ у дитячих руках» для дітей віком від 7 до 17 років за двома напрямками: «Світ у дитячих руках. Література» (Різні жанри: поезія, проза, байки, есе, тощо) та «Світ у дитячих руках. Образотворче мистецтво» (Графіка, живопис)

 З 2023 року конкурс стає Всеукраїнським, об’єднавши літераторів усієї України.

          На час війни літературний конкурс було перенесено до Закарпаття, його підготовкою та проведенням разом займаються фахівці Харкова та Ужгороду.

В 2023 році до Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха» додались ще дві нові номінації: номінація «Вірш з фронту» для обдарованих українських вояків та волонтерів і номінація «Мій героїчний Харків».

Вітання з нагоди дня народження надсилаємо Петру Михайловичу Ходаничу – талановитому різьбяру, члену Національної спілки майстрів народного мистецтва України та члену Національної спілки письменників України.

      Петро Михайлович Ходанич, народився 28 червня 1951 року в селі Раково Перечинського району Закарпатської області.

1970 – закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва.

1980 – закінчив літературний інститут ім. М. Горького (Москва).

1984 – член Національної спілки письменників України.

1997 – член Закарпатського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

      Працював художником у Закарпатському ХВК Худфонду України, доцентом, нині – доцент Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, викладач-сумісник в Закарпатській академії мистецтв.

2000 - кандидат педагогічних наук.

     Автор творів станкової круглої та рельєфної скульптури, декоративних решіток, творів церковного різьбярства.

     2017 - лауреат Обласної мистецької премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі в номінації «Декоративне мистецтво» за іконостас церкви Успіння Пресвятої Богородиці в селі Дубриничі.

     2021 – заслужений майстер народної творчості.

     Обдарованій людині у всьому Бог допомагає. Щедро сиплються всілякі гаразди на Петра Ходанича «…з Божого воза». Так про себе сказав у автобіографічній повісті «Косіння трави» сам художник, літератор, педагог, мистець Петро Ходанич. Ще додамо від себе: справжній патріот, інтелігент, небайдужа людина, інтелектуал.

    Хай множаться милості Господні та Доля тримає свою руку над усіма Ходаничами у ці нелегкі дні і роки випробувань нашої Батьківщини.

                                                          Від ЗОХМ ім. Й. Бокшая Людмила Біксей

Марія Миколаївна Біланіна (1927-1995) «In memoriam»

     Народилася 29 червня 1927 року в селі Синевирська Поляна, Закарпаття.

    У 1949 році навчалася в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.

    У 1955 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

    Член об`єднання  професійних художників Закарпаття.

     1995 рік – померла. Похована в місті Ужгород.

     Творчість талановитої художниці Марії Біланіної по праву увійшла до культурної спадщини нашого краю епохи соціалістичного будівництва. Випускниця Львівського інституту прикладного та декоративого мистецтва М. Біланіна активно працювала, підхопивши естафету своїх знаменитих учителів Й. Бокшая та Р. Сельського. Улюблений жанр мисткині – станковий портрет. У творчому доробку авторки багато образів трударів. Прості люди, проблеми їх життя були близькими серцю художниці. Симпатією сповнені відтворені художницею людські характери: «Вітя» 1973 р., «Першокласниця» 1973 р.

     Декілька портретів пензля Марії Біланіної  - власність Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

                                                       Заступник директора з науки Людмила Біксей

Єлизавета Бедзір-Кремницька (1925-1978) «In memoriam»

98 річниці з дня народження присвячується.

      Народилася у місті Ужгород.

      1950 рік – закінчила Ужгородське училище прикладного мистецтва.

      1968 рік – член НСХУ Закарпатської організації.

      11 березня 1978 року – померла, місто Ужгород.

      У колекції ЗОХМ ім. Й. Бокшая Єлизавета Бедзір-Кремницька представлена 10-ма живописними творами, придбаних свого часу художнім музеєм та художньо-творчими закладами України для музею упродовж 1973-1990 років.

      Творчість Єлизавети Людвигівни  Кремницької є окрасою сучасного мистецтва України другої половини 20 століття. Резонуючи з  провідними стильовими напрямками Європи, живопис мисткині Єлизавети Кремницької осяяний її жіночою сутністю. Відсторонено-суб`єктивна у портретах своїх героїв та героїнь, Єлизавета до щему лірична у квіткових натюрмортах.