ГЕНІЙ ЗАКАРПАТСЬКОГО МАЛЯРСТВА

ФЕДІР МАНАЙЛО (1910-1978)

Один із велетів закарпатського малярства Федір Манайло увесь свій потужний талант живописця присвятив отчій землі, її гордому, мудрому, талановитому і працьовитому народу, котрого до безтями любив і глибоко шанував. Народжений на Закарпатті, художник бачив свою високу місію у відтворенні духовного буття земляків, їх національної окремішності, з її споконвічними пориваннями до добра і віри, до гідного щасливого життя.

З поміж корифеїв закарпатського живопису Манайло чи не єдиний, котрий не навчався безпосередньо у Й.Бокшая та А.Ерделі. Його мистецька унікальність сформувалась із сплаву доброго професійного вишколу (закінчив Празьку художньо промислову школу) та ознак яскравої самобутності народної культури карпатських горян. Митець поєднує в своїй творчості дивовижний хист доброго казкаря і розсудливого реаліста, фантаста і побутописця, замріяного романтика і спостережливого аналітика. Він усвідомлено обрав свій шлях у мистецтві, неухильно торував його упродовж кількох десятиліть, зберігаючи вірність своїй творчій програмі. Її риса – не стільки у визначені кола сюжетів, тем, мотивів, скільки у самій природі авторського мистецтва, його образно-чуттєвій наповненості.

Манайло – істинно народний художник. Він не просто зріднений і наближений до людей, він – невід’ємна органічна частка свого народу, виразник його думок, почуттів і сподівань. Картини живописця – це піввікова історія нашого краю. В них – звуки трембіти, мелодії весільних пісень, похоронні плачі, ритми оновлено життя...
Сцени, відтворені художником у передвоєнні роки, далекі від ідилічних картинок колоритного мальовничого гуцульського побутування. Це пристрасна, експресивна розповідь небайдужого спостерігача про нелегке стражденне життя верховинців на „Богом забутій землі”. Попри все, художник вірить у свій народ, у його невичерпний духовний і фізичний потенціал, пророкує прийдешнє відродження. Герої його полотен – духом і тілом міцні горяни, які черпають силу у єднанні з величною природою, вони сповнені почуття високої людської гідності. Художник піднімає своїх героїв над повсякденністю, наділяє їх легендарною стихійною силою, вдаючись до мови малярських символів, образотворчих метафор та алегорій, приголомшуючих гіпербол, загостреної експресії живописного вислову.

Федір Манайло – унікальний знавець фольклору та етнографії Закарпаття. Його мистецькі праці можна назвати енциклопедією етно-культури Верховини. Живописцю немає рівних в обізнаності з закарпатською обрядовістю, звичаями, традиціями. Подорожуючи гірськими селами і присілками, де в своїй первозданній чистоті збереглися прадавні взірці національної культури, він глибоко вивчав і записував народні балади, легенди, перекази. Народне мистецтво заряджало його своєю потужною творчою енергією, надихало на створення нових полотен.

У доробку Ф.Манайла зустрічаються композиції, у яких автор з точністю вченого етнографа відтворює пам’ятки народної дерев’яної архітектури, деталі гуцульських інтер’єрів, предмети побуту, художніх ремесел, національні крої. Втім, погляд художника різниться від сухої протокольної, ретельної достовірності наукових досліджень. В картинах митця – захват і щире захоплення безмежним багатствам форм і проявів народного генію. Кожний авторський твір „дихає” часом, епохою, в ньому присутня безсмертна душа народу. Колір і світло, пластика і живописна фактура творять яскраву емоційність, образність.

До беззаперечних творчих здобутків Ф.Манайла належать полотна, написані на сюжети закарпатських легенд, балад і переказів. Вони розкривають романтичне світовідчуття автора, висвічують його закоханість у поетику карпатського фольклору. Художник тонко відчуває народну міфотворчу стилістику, переказує її адекватною формою образотворчого мовлення, вдається до улюблених засобів: гіпербол і стилізацій, алегорій і метафор, символів і знаків.
Краєвид, як і сюжетні жанри – велика патріотична тема в мистецтві Ф.Манайла. Його пейзажі різняться своєю образністю, чуттєвістю. Серед них є акцентовані, динамічно-експресивні, є напрочуд спокійні і ліричні, виконані в урівноваженій „угамованій” манері. Більшість їх витворена на широкому живописному узагальнені, гармонії і контрасті кольорових площин. Природа Карпат постає перед глядачем у своїй неповторній красі та конкретній відчутності, вона співзвучна і органічна людині, в усьому панує гармонія миру, домінує ідея порядку і ладу, епічної величі і упорядкованості всесвіту. Улюблений мотив широка панорама гір, що рівними ланцюгами простягаються в далечінь. Живописець традиційно достовірний і точний у відтворенні пейзажного мотиву. По його картинам можна вивчати географію краю.
У творчості Федора Манайла віддзеркалилась ціла епоха 20-го століття – складна, неоднозначна, суперечлива. Не безкомпромісним і не безхмарним було і креативне життя художника. Він пережив чимало життєвих колізій і випробувань. На шляху майстра - і радості перемог, і гіркота невдач, він зазнав злети і спади, насолоджувався здобутками і переймався сумнівами – однак Маестро завжди знаходив у собі духовні сили і душевну міць протистояти усім випробуванням і викликам залишатися мужнім і непохитним у своїх творчих пристрастях.


Олена Приходько. Мистецький критик.


Виставка Володимира Микити

 5 лютого, у художньому музеї ім.Й. Бокшая відкрилася ретроспективна виставка картин метра закарпатського живопису Володимира Микити

90 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНТОНА КАШШАЯ

24 лютого 2011 року виповнилося 90 років з дня народження Антона Михайловича Кашшая, одного з визнаних класиків українського образотворчого мистецтва, видатного художника Закарпатського регіону. Блискуча, яскрава творчість мистця прославила його ім’я ще за його життя. Він зазнав

НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ І ЕПАТАЖНИЙ „ЕЧІ”. ФЕРЕНЦ СЕМАН (1937-2004)

Непередбачуваний і епатажний, експресивний, парадоксальний і пристрасний – таким „увірвався” у мистецтво Закарпаття Ференц Семан – на ім`я Ечі, яке стало його творчим псевдонімом і котрим він сигнував усі свої мистецькі праці. Це трапилось на початку 1960-х років, коли вітчизняна образотворчість знаходилась в